15 листопада 2026/ 23:21/ / МИКОЛАЇВ І ОБЛ.
«Місто без євреїв?»: як указ Миколи I 1829 року суперечив економічним інтересам самого Миколаєва
Інф.
Новий випуск історичної хроніки Миколаївщини на тиждень з 16 по 22 листопада охоплює п'ять знакових подій минулого: останні дні життя та поховання видатного вченого-просвітителя Василя Каразіна у миколаївському некрополі, роль збудованого в місті флагмана «Імператриця Марія» у Синопській битві 1853 року, народження засновника болотознавства Володимира Доктуровського, суперечливий указ Миколи I про виселення єврейської громади 1829 року та шлях від цехів Чорноморського суднобудівного заводу до всенародної слави поета-пісняра Анатолія Поперечного.
КАРАЗІН У МИКОЛАЄВІ
16 листопада 1842 року в Миколаєві помер Василь Назарович Каразін (1773–1842) — учений, винахідник і просвітитель, ініціатор створення Харківського університету. Його доля могла б стати сюжетом пригодницького роману.
Каразін займався хімією, агрономією та метеорологією, розробляв нові технології опалення, експериментував з атмосферною електрикою. Він виступав за розвиток народної освіти та поступове звільнення селян від кріпацтва. За незалежність суджень учений заплатив свободою: 1821 року його заарештували за критику урядової політики. Пів року він провів у Шліссельбурзькій фортеці, після чого його відправили під нагляд до родового маєтку.
Лише через багато років Каразін отримав можливість вільніше обирати місце проживання. В останні роки життя він зацікавився розвитком виноградарства у Криму й вирушив туди з науковими планами. Однак захворів і повернувся до Миколаєва, де перебував його син. Тут життя вченого обірвалося. Похований він у міському некрополі.
СИНОПСЬКИЙ РОЗГРОМ
18 листопада 1853 року відбулася Синопська битва — останнє велике морське зіткнення доби вітрильного флоту. Особлива роль у ній належала миколаївським корабелам. Флагман адмірала Павла Нахімова — лінійний корабель «Імператриця Марія» — збудували в Миколаєві та спустили на воду в травні 1853 року. На його борту було 84 гармати й екіпаж чисельністю понад 700 осіб.
Ескадра Нахімова увійшла до Синопської бухти, де перебував турецький флот. За кілька годин його було майже повністю знищено. Втрати турецької сторони за кількістю загиблих і поранених значно перевищили втрати нападників. Із кораблів противника врятуватися вдалося лише пароплаву «Таиф», яким командував британський офіцер.
Битва продемонструвала вразливість дерев'яного вітрильного флоту перед новою артилерією та стала одним із приводів для вступу Великої Британії і Франції у Кримську війну.
ТАЄМНИЦІ ДАВНІХ БОЛІТ
18 листопада 1884 року в Миколаєві народився Володимир Семенович Доктуровський (1884–1935) — учений-ботанік, один із фундаторів вітчизняного болото- та палеоботанічного досліджень.
Він обрав незвичайний спосіб вивчення минулого: відтворював історію давньої рослинності за найдрібнішими рослинними рештками, що збереглися в торфі. Важливим інструментом став спорово-пилковий аналіз. Досліджуючи пилок у болотних відкладах, учений міг визначити, які рослини росли тут тисячі років тому і як змінювався рослинний світ.
Доктуровський працював у наукових установах, досліджував болотні масиви європейської частини країни, Кавказу та Далекого Сходу, викладав і публікував наукові праці. Його дослідження сприяли перетворенню боліт із маловивчених природних територій на важливий об'єкт наукового вивчення.
МІСТО БЕЗ ЄВРЕЇВ?
20 листопада 1829 року імператор Микола I підписав указ про виселення євреїв із Миколаєва та Севастополя. Перебування тут євреїв, які не перебували на військовій службі, влада оголосила «незручним і шкідливим».
Рішення торкнулося вже сформованої міської громади. За офіційними даними, на той час у Миколаєві проживали 1115 євреїв чоловічої статі. Серед них були купці, міщани, ремісники та неодружені чоловіки. За цими цифрами стояли цілі родини, торговельні підприємства й господарства.
На переселення відводилося два роки. Виняток зробили для військовослужбовців. Отже, багатьом мешканцям довелося залишити місто, з яким були пов'язані їхня робота та повсякденне життя.
Наслідки указу відчувалися ще десятиліттями. Влада продовжувала розглядати справи про незаконне проживання євреїв у Миколаєві та обмежувала їхню професійну діяльність. У 1850-х роках порушували питання про виселення колишнього рабина морського відомства та заборону євреям займатися кравецьким ремеслом.
Цікава деталь: миколаївський військовий губернатор попереджав імператора, що виселення єврейських купців завдасть шкоди торгівлі та міським доходам. Виходило, що політика обмеження єврейського населення суперечила економічним інтересам самого міста.
ВІД ВЕРФІ ДО ЕСТРАДИ
22 листопада 1934 року в Новій Одесі народився Анатолій Поперечний (1934–2014) — поет, чиї вірші стали основою десятків популярних пісень, зокрема «Трави біля дому», «Малинівка», «Солов'їний гай» і «Малиновий дзвін».
До Миколаєва родина майбутнього поета переїхала, коли йому було чотири роки. Тут минуло його дитинство, сюди він повернувся після евакуації у роки війни. Після закінчення школи Поперечний влаштувався на Чорноморський суднобудівний завод. Працював підсобним робітником у гарячому цеху, а згодом перейшов до заводської багатотиражки «Трибуна стахановця».Водночас відвідував літературне об'єднання «Стапель» і навчався на філологічному факультеті Миколаївського педагогічного інституту. Перші літературні спроби поступово переросли у професійне покликання, яке принесло нашому землякові всенародну популярність.