15 листопада 2026/ 10:04/ / СОЦІУМ
Старіння має і світлу сторону: демографічний спад не обов'язково знижує рівень життя — він може його підвищити
Дарон Аджемоглу (Time)
Демографічний спад не обов’язково знижує рівень життя. Навпаки, за правильної економічної політики він може сприяти зростанню доходів і продуктивності праці.
Так стверджує американський економіст Дарон Аджемоглу (Daron Acemoglu) у статті «У старіння є і світлий бік» (The Bright Side of Aging), опублікованій у журналі Time 11 листопада 2026 року.
Світ стрімко старіє. Низька народжуваність, скорочення кількості працівників і збільшення частки пенсіонерів викликають занепокоєння економістів і політиків. Міжнародний валютний фонд (МВФ) попереджає: там, де стає менше працівників і знижується їхня частка в загальній чисельності населення, неминуче падає обсяг виробництва. Однак дослідження останніх 70 років показують, що наслідки демографічних змін можуть бути зовсім не такими похмурими. Ба більше, деяким країнам вдалося перетворити нестачу робочої сили на стимул для економічного розвитку.
Сьогодні близько двох третин населення планети живе в країнах, де народжуваність недостатня для простого відтворення населення. У результаті робоча сила старіє, а в деяких європейських державах чисельність жителів уже скорочується.
Один із показників демографічного навантаження — співвідношення людей віком понад 64 роки та населення працездатного віку (15–64 роки). В Італії до 2035 року цей показник, за прогнозами, зросте з 39 до 50%. Схожа ситуація складається в Греції, Португалії та Іспанії.
Старіння населення прискорюється і в Латинській Америці, зокрема на Кубі, у Пуерто-Рико, Коста-Риці та Колумбії. Ще кілька десятиліть тому частка літніх людей там була значно нижчою, ніж у Європі, але тепер ці країни швидко наближаються до європейських показників.
Особливо гостро демографічна проблема проявляється в Азії. Китай, Південна Корея, Тайвань і Таїланд, як очікується, старітимуть ще швидше за європейські країни. У Китаї до 2035 року частка літніх людей відносно працездатного населення може зрости з 21 до майже 34%, а в Гонконзі перевищити 55%.
У Північній Америці старіння відбуватиметься повільніше завдяки імміграції. У США відповідний показник до 2035 року, за прогнозами, зросте приблизно з 28,8 до 34%. Багато що залежатиме від міграційної політики.
Старіння: не лише проблеми
Демографічні зміни впливають не тільки на економіку, а й на політику. Літні люди становлять дедалі більшу частину виборців, тому державам стає складніше проводити пенсійні реформи та ухвалювати рішення щодо довгострокових інвестицій. Особливо серйозне навантаження очікується в Італії, Португалії та Іспанії: витрати на державні пенсії до 2045 року можуть перевищити 15% ВВП.
Вікові відмінності помітні й у політичних уподобаннях. Наприклад, на референдумі 2016 року щодо виходу Великої Британії з Євросоюзу більшість виборців віком понад 65 років підтримали Brexit, тоді як переважна більшість громадян молодших за 25 років виступили за збереження членства в ЄС.
Ще одним джерелом напруженості може стати міграція. Населення Європи та частини Азії скорочується або стабілізується, тоді як Африка залишається молодим і швидко зростаючим регіоном. Тому міграційний тиск, імовірно, посилюватиметься.
Однак старіння має і позитивний бік: тривалість та якість життя зростають. Якщо люди довше залишаються здоровими й активними, змінюється і їхнє ставлення до майбутнього. Це може створити основу для нових суспільних домовленостей і підтримки інвестицій, результати яких відчуватимуться через десятиліття.
Коли швидке зростання населення стає проблемою
Аджемоглу разом з економістами Леопольдо Фергюссоном і Саймоном Джонсоном досліджував демографічні процеси в країнах, що розвивалися після Другої світової війни. Тоді завдяки антибіотикам, новим лікам і масштабним кампаніям громадської охорони здоров’я, зокрема проти малярії, смертність різко знизилася. Особливо помітно зросла виживаність дітей, а населення багатьох держав почало швидко збільшуватися.
Дослідники встановили, що стрімке зростання населення та частки молоді нерідко супроводжувалося посиленням внутрішніх конфліктів і підвищенням ризику громадянських воєн. За слабких державних інститутів боротьба за землю, робочі місця та інші ресурси ставала особливо гострою.
У період із 1940-го до 1980 року населення Еквадору, Сальвадору, Гватемали, Перу та Філіппін значно збільшилося, а в деяких країнах утричі. Серйозні внутрішні суперечності виникали й там, де демографічне зростання збігалося з великою кількістю природних ресурсів. Наприклад, у багатій на нафту Нігерії за ці десятиліття населення зросло приблизно на 150%.
Економіка не встигала забезпечувати роботою та необхідними ресурсами всіх нових жителів. У результаті очікуваного економічного піднесення не відбулося, а доходи на душу населення в багатьох країнах зростали повільніше.
Технології замість працівників, яких бракує
Порівняння історичних даних за останні 70 років дає змогу зробити важливий висновок: скорочення народжуваності не обов’язково гальмує економіку. У 1950–1960-х роках швидкий приріст населення в низці країн, що розвивалися, супроводжувався зниженням доходів на душу населення. Натомість у промислово розвинених державах, де народжуваність зменшувалася, економіка продовжувала зростати, а доходи на одного жителя збільшувалися швидше.
Одне з пояснень — технологічний розвиток. У дослідженні, проведеному спільно з економістом Паскуалем Рестрепо, Аджемоглу встановив: що швидше старіло населення країни, то активніше підприємства впроваджували автоматизацію та інші технології, компенсуючи нестачу працівників і підвищуючи продуктивність.
Першими цей шлях опанували автомобілебудування, хімічна промисловість і верстатобудування — галузі, які традиційно залежали від великої кількості фізичної праці. Особливо помітним технологічний ривок виявився в країнах зі швидким старінням населення. Німеччина, Японія та Південна Корея у 2000–2010-х роках значно збільшили експорт продукції цих галузей.
Пізніше дослідження Аджемоглу спільно з економістами Девідом Аутором, Кіланом Бірном та Ендрю Скоттом підтвердило: за останні 70 років зниження народжуваності не супроводжувалося уповільненням економічного зростання. Сукупний ВВП практично не постраждав, зате дохід на душу населення виявився значно вищим.
Схожа картина спостерігається і на ринку праці США. У регіонах, де народжуваність скорочувалася сильніше, сукупні заробітки зростали приблизно такими самими темпами, як і в інших районах. Це означало помітніше збільшення зарплат окремих працівників.
Зростання доходів може мати й політичні наслідки. Однією з причин невдоволення в розвинених країнах стала тривала відсутність істотного зростання реальних зарплат. Це сприяло популярності партій, які виступають проти наявної політичної системи. Якщо ж економіка створюватиме нові, добре оплачувані робочі місця, така тенденція може послабитися.
Без інвестицій оптимізму не буде
Водночас автор застерігає від надмірного оптимізму. Позитивні результати останніх десятиліть стали можливими завдяки інвестиціям у технології та адаптації економіки. Якщо ці процеси зупиняться, попередній досвід уже не гарантуватиме благополучного майбутнього.
Багато що залежить і від якості державних інститутів. Нові технології часто виходять на ринок разом із молодими компаніями, однак у розвинених економіках із високою концентрацією промисловості таким підприємствам буває важко закріпитися. Штучний інтелект обіцяє серйозні зміни, але поки очікуваного масштабного зростання продуктивності не відбулося. Без технологічного ривка навантаження, пов’язане зі старінням населення, стане значно важчим.
Не менш важливі пенсійна система та охорона здоров’я. Зростання зарплат може підтримати державні доходи, однак багато розвинених країн уже мають великий державний борг. У міру старіння населення витрати на пенсії та медичну допомогу збільшуватимуться. Тому знадобляться нові домовленості між поколіннями: молоді доведеться підтримувати фінансування соціальних послуг, а старшому поколінню — погоджуватися на необхідні пенсійні реформи.
Є й ширші соціальні ризики. Скорочення кількості дітей може змінити ставлення суспільства до майбутнього: коли наступних поколінь стає менше, люди можуть слабше відчувати відповідальність за довгострокові проблеми. Наслідки такого ставлення поки важко передбачити.
Головний висновок Аджемоглу: старіння населення саме собою не означає неминучого економічного занепаду. Воно може стати стимулом для автоматизації, технологічних інвестицій і зростання доходів. Але для цього потрібні сильні державні інститути, продумана економічна політика та здатність суспільства домовлятися.
Майбутні покоління, можливо, будуть менш численними. Тим важливіше залишити їм здорову й мирну планету. І рішення, від яких залежить це майбутнє, потрібно ухвалювати вже сьогодні.
Більше новин читайте на наших інтернет-ресурсах:
https://t.me/upravda — Telegram-канал;
https://www.facebook.com/upravda — Facebook;
https://www.instagram.com/yuzhka_newspaper/ — Instagram.