Від Молдаванської до Захисників Миколаєва: які таємниці зберігає одна з найстаріших вулиць центру міста

Історія вулиці Захисників Миколаєва охоплює майже два століття і відображає багатонаціональне минуле міста — від міських легенд часів заснування верфей до купецьких прибуткових будинків, німецьких кварталів та неоготичної сакральної архітектури. Цікаві факти з минулого магістралі у межах рубрики «Таємниці Центрального району» нагадала Адміністрація Центрального району Миколаєва.

Чотири імені однієї вулиціСвою першу офіційну назву — Молдаванська — вулиця отримала у 1835 році. За краєзнавчою версією, топонім походив від дерев’яного будинку на початку вулиці, поблизу Адміральської. За переказами, цю споруду перевезли з Молдавії спеціально для князя Григорія Потьомкіна, а в народі її прозвали «Молдаванкою».

У 1882 році вулицю перейменували на Глазенапівську — на честь адмірала Богдана фон Глазенапа, який обіймав посаду миколаївського військового губернатора. У радянський період магістраль називалася вулицею Декабристів, а 26 липня 2024 року в межах деколонізації топонімії отримала сучасну назву — вулиця Захисників Миколаєва.

«Німецький квартал» старого Миколаєва

Наприкінці XIX століття частину кварталів, обмежених тодішніми вулицями Глазенапівською, Херсонською (нині проспект Центральний), Фалєєвською та Католицькою (нині вулиця Марка Кропивницького), містяни називали «німецьким кварталом». За дослідженнями миколаївського історика та краєзнавця Ігоря Гаврилова, земельні ділянки тут активно купували німецькі колоністи — зокрема представники родин Дауенгауерів і Шардтів, які зводили добротні прибуткові будинки.

Прибутковий будинок Хаїма Кроля (№ 15)

Однією з найвідоміших архітектурних пам'яток вулиці є двоповерховий будинок під № 15, зведений наприкінці XIX століття у стилі історизму. Його історію пов'язують із купцем 2-ї гільдії та зерноторговцем із Кременчука Хаїмом Абрамовичем Кролем. За реконструкцією Ігоря Гаврилова, купець придбав ділянку у Лейби Рафаловича і збудував на ній прибутковий дім.

Будівля завжди була центром ділового життя: спочатку тут працював ресторан, а з 1904 року розмістилося відділення Бессарабсько-Таврійського земельного банку. На початку XX століття у будинку також діяли фірмовий магазин швейних машин «Зінгер», аптека, лікарський та зуболікарський кабінети. Навіть після зміни численних власників за спорудою надовго закріпилася народна назва «будинок Кроля».

Костел Святого Йосипа, школа та історична забудова

Окрасою вулиці під № 32 є римо-католицький костел Святого Йосипа, урочисто освячений 15 вересня 1896 року. Поруч із ним, з південного боку храму, звели двоповерхову будівлю парафіяльної школи, де також діяв притулок римо-католицького благодійного товариства. Хоча в популярних довідках датою появи школи часто називають 1900 рік, миколаївська історикиня та дослідниця Тетяна Губська уточнює: будівлю спорудили у 1902 році за проєктом архітектора Бенкунського. До того ж комплекс зберігає власні таємниці — від костелу до парафіяльної школи веде підземний перехід. А в сусідньому будинку мешкав настоятель храму, ксьондз Никодим Якович Черняхович: його зруйноване за радянських часів поховання випадково віднайшли під час ремонту у 1992 році та перепоховали там само, біля костелу.

Збереглися на вулиці й інші свідки епох: зокрема, будинок № 5 є пам'яткою архітектури кінця XIX століття, відомою як «Будинок А. Н. Ушакова», а будинок № 18 увійшов до переліку пам'яток історії як будівля, де у 1920–1922 роках розташовувалися губернський та повітовий комітети КСМУ.

Більше новин читайте на наших інтернет-ресурсах:
Телеграм-канал  - Facebook  - Instagram.