Вуді та Дмитро: історія дружби, служби й співпраці сапера та його собаки

Дмитро – одесит. Тут він навчався на кухаря, працював, закохувався, одружувався, шукав себе та будував плани на майбутнє. Мріяв про власну справу – крафтову пивоварню або ресторан. До всього, за що брався, ставився з душею, завзяттям і відповідальністю. Але повномасштабна війна змінила його плани.

«З самого початку війни я для себе вирішив, що ховатися не буду. Якщо прийде повістка – піду служити», – згадує Дмитро.

У вересні 2022 року його мобілізували до 77 окремої аеромобільної Наддніпрянської бригади. Після важких боїв, у 2024 році, за станом здоров'я він перевівся до нашої бригади. Тут продовжив службу вже як сапер.

У складі саперного батальйону виконував бойові завдання на Донеччині, разом із побратимами брав участь у підготовці проходів для українських військ під час Курської операції. Підрозділ Дмитра брав участь у розминуванні Снігуривщини на сході Миколаївської області.

Згодом опанував нову спеціалізацію – став дресирувальником кінологічного відділення. Сьогодні Дмитро разом зі своєю чотирилапою напарницею працює на розмінуванні деокупованих територій Херсонщини.

Дмитро переконаний: службові собаки мають великий потенціал у гуманітарному та бойовому розмінуванні. Кінологічні розрахунки не замінюють інші засоби пошуку вибухонебезпечних предметів, але доповнюють їх. Саме комплексний підхід дозволяє підвищувати ефективність роботи саперів.

“Я мрію про розвиток кінологічного підрозділу. Бачу в ньому великий потенціал”, – ділиться планами Дмитро.

Службових собак навчають за запахом виявляти вибухові речовини різних типів. Їхня робота вимагає тривалого навчання, постійних тренувань і злагодженої взаємодії з кінологом.

Водночас залучати собаку можна не всюди. Є ділянки, де характер забруднення території та рівень небезпеки не дозволяють використовувати тварину. Тому, передусім, фахівці оцінюють обстановку й визначають, чи безпечно залучати кінологічний розрахунок.

Дмитро може годинами розповідати про собак. У його словах відчуваються не лише професійні знання, а й особлива теплота. На запитання, чому він обрав саме кінологічний напрям у саперній справі, відповідає без зайвих роздумів: “Я люблю собак, а вони люблять мене!”

А потім додає, вже з гумором: “Я і сам пишаюся тим, що в мене вдається навчити собаку тому, що не в кожної людини виходить зробити”.

Його напарницю звуть Вуді. Вона – бельгійська вівчарка малінуа. Розумна, енергійна й зі своїм характером. Інколи, зізнається Дмитро, з нею доводиться домовлятися, щоб вона ще раз ретельно попрацювала на ділянці.

Та за жартами стоїть значно більше. Для сапера собака – не просто інструмент пошуку, а надійний партнер, від роботи якого залежить безпека людей.

“Собака є власністю ЗСУ, разом із тим, у неї є продатестат, і вона рахується як член підрозділу”, – жартує Дмитро, пояснюючи особливості служби чотирилапих.

“Для мене собака і як партнер, і як людина. Вона береже моє життя – все ретельно обнюхує, щоб я не підірвався. Вона про мене дбає – це точно. Вона як дитина, друг і сестра одночасно”.

І, здається, саме в цих словах найкраще розкривається їхній зв'язок.

Одного разу під час роботи на території, яку раніше вже вважали розмінованою, Вуді виявила вибухонебезпечні предмети. Її позначки допомогли саперам вчасно звернути увагу на небезпеку. Подальша перевірка виявила додаткову загрозу.

Цей випадок Дмитро пам'ятає особливо добре. Адже навіть там, де, здавалося б, усе вже перевірено, може залишатися смертельна небезпека. І саме уважність та професійність службової собаки допомогли її виявити.

На Херсонщині робота саперів ускладнюється ще й тим, що противник продовжує застосовувати безпілотники для дистанційного мінування. З'являються нові типи вибухонебезпечних предметів, зокрема виготовлених із використанням сучасних технологій. Це змушує фахівців постійно вдосконалювати підходи до пошуку та розмінування.

“Вчора ви тут провели розмінування та впевнені в безпеці, а вночі ворог міг розкидати нові міни, а це повністю міняє звичну картину. Нечисленні місцеві мешканці знаходяться під постійним ризиком підриву на умовно розмінованих ділянках”, – пояснює Дмитро.

Тому робота саперів не закінчується після одного обстеження території. Ворог продовжує створювати нові загрози, а отже, фахівцям доводиться постійно адаптуватися до змін.

Дмитро нагадує цивільним: не можна наближатися до невідомих предметів, торкатися їх або намагатися самостійно перемістити. Варто триматися перевірених маршрутів, не заходити до лісосмуг та на інші неперевірені ділянки. У разі виявлення підозрілого предмета потрібно відійти на безпечну відстань і повідомити відповідні служби.

Попри небезпеку, Дмитро, Вуді та їхні побратими продовжують працювати на Херсонщині. Вони шукають вибухонебезпечні предмети, виявляють загрози та повертають людям можливість безпечніше жити на рідній землі.

У цій роботі важливі знання, витримка, професійність і довіра. Довіра між сапером та його собакою, яка формується щодня – під час тренувань, служби й спільно пережитих випробувань.

Дмитро каже, що любить собак, а вони люблять його. Вуді, здається, давно довела, що це взаємно. І сьогодні їхня дружба – це ще й важлива частина спільної справи, у якій ціна помилки надто висока.

Більше новин читайте на наших інтернет-ресурсах:

https://t.me/upravda - Телеграм-канал;

https://www.facebook.com/upravda - Facebook;

https://www.instagram.com/yuzhka_newspaper/ - Instagram.