Сергій Чмирь: «До землі вклоняюся аграріям – людям важкої та надважливої праці»

Державне підприємство «Дослідне господарство «Агрономія» Національної академії аграрних наук України має більш ніж вікову славну історію, на протязі десятиліть воно є флагманом аграрного сектора України.

Для нашої редакції стало вже доброю традицією відвідувати це господарство наприкінці осені, коли майже зібрано урожай, триває осіння посівна і вже можна підбити підсумки зробленого, а також спрогнозувати майбутню урожайність. Як правило, наша зустріч передувала професійному святу усіх аграріїв - Дню працівників сільського господарства.

Так сталося і в цей раз – у жовтні ми завітали до господарства, в якому нас як завжди радо зустрів його багаторічний керівник -  заслужений працівник сільського господарства України, доктор економічних наук, член-кореспондент Національної академії аграрних наук України Сергій Чмирь. Сергій Михайлович розповів про те як минув рік, що приніс він аграріям, зокрема працівникам «Агрономії», – які перемоги здобули, які труднощі спіткали, чим порадував урожай, як іде осіння посівна, показав сходи нового врожаю. Але все ж цей візит відрізнявся від усіх попередніх. В «Агрономії» змінився керівник.

З 1 жовтня 2026 року Сергія Михайловича Чмиря обрано і призначено директором Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла Національної академії аграрних наук України. Тож наша розмова вийшла за межі підсумків року і торкнулася історії декількох десятиліть роботи ДП «Агрономія» і її керівника Сергія Чмиря.

Дві ери в 100-річній історії «Агрономії»

Якщо подивитися на більш ніж сторічну історію дослідного господарства «Агрономія», то можна з упевненістю сказати – господарство мало дві, так би мовити, епохи у своїй історії. Епохи керівництва двох видатних топ-менеджерів – Олександра Михайловича Нікітченка, який 29 років керував господарством і вивів його в лідери серед сільськогосподарських підприємств області, і Сергія Михайловича Чмиря, який майже 30 років з честю вів цей корабель серед бурхливого моря усіх негараздів - аграрних, політичних, суспільних, який своїм трудом та талантом керівника зробив його одним з найкращих аграрних господарств в Україні.

- Моя історія відносин з дослідним господарством «Агрономія» розпочалася в далекому 1990 році, 1 березня. До цього дня я працював головним агрономом колгоспу «Україна» в Арбузинці  і мені ця робота дуже подобалася. Але ж так сталося, що на той час вийшов на пенсію Олександр Михайлович Нікітченко, який з 1961 року успішно очолював «Агрономію», одне з найкращих підприємств Арбузинського району і Миколаївської області. І я, тоді ще зовсім молодий спеціаліст, переміг у конкурсі на посаду директора радгоспу «Агрономія», мене обрав трудовий колектив.

Господарство це було вже відомим, знаменитим, сильним і міцним. Радгосп, створений ще в 1920 році на землях поміщиків, господарював майже на п’яти тисячах гектарах сільськогосподарських угідь, на фермах утримувалося більше 550 голів корів, на відгодівлі молодняка ВРХ – до тисячі тварин, а на свинофермі - півтори тисячі свиней, була в господарстві й конеферма, де вирощували до 100 коней. Вже була створена відповідна інфраструктура як для виробництва так і для проживання людей. Дев’яності роки  - 1991, 1992, 1993 - були дуже потужними за урожайністю сільськогосподарських культур, продуктивністю тваринництва, економіка тоді активно розвивалася, - розповідає Сергій Чмирь.

Треба ще раз відмітити, що коли Сергій Чмирь прийшов в «Агрономію» – це вже було розвинуте господарство. Тож на зовсім молодого вченого агронома буквально з перших днів лягла величезна відповідальність – треба було зберегти передові позиції господарства. Адже іноді дійсно легше прийняти «убите» підприємство і крок за кроком підняти його до певного рівня, ніж утримати високу планку успішного господарства, а згодом і підняти цю планку ще вище – до нових рекордів. Так от, Сергію Михайловичу це блискуче вдалося!

Шлях до зірок проходив через терни

Як відомо, життя іноді схоже на зебру, таке ж смугасте – то чорна смужка, то біла. Так буває і в житті людини, і в долі країни, і в історії господарства. За часами перемог дуже часто наступають часи випробувань, які, якщо докласти певних зусиль, проявити витримку, силу волі, обов’язково знову виведуть на переможну стежку.

 Так відбувалося і в «Агрономії». Після економічно потужних років початку дев’яностих прийшло погіршення в економіці, настали тривожна ситуація з грошовими відносинами і перехід до бартерних відносин, вражаюча інфляція і таке інше. Тоді вся економіка перебудовувалася, також повністю перебудовувалася і аграрна сфера. Довелося пройти через все це і дочекатися часу, коли в 2000 році, під час прем’єрства Віктора Ющенка, відновилися грошові відносини, ціни на сільськогосподарську продукцію стали більш-менш адекватні і її почали купувати. Тоді ж почалася приватизація в сільському господарстві, хоча «Агрономію» це не стосувалося, господарство так і залишилося державним.

- З 2000-х років розпочався новий етап розвитку, ми дуже потужно працювали і мали високі результати по всім показникам. Урожайність буквально по всім культурам була дуже висока! Ми тоді на такий високій хвилі йшли, стали одними з найкращих! Багато продавали насіння – пам’ятаю, що тільки озимих продали тоді 1500 тонн!  В період підйому «Агрономія» здобула перше місце в області по урожайності ранніх зернових – отримали 54,2 центнера з гектара (показник з усіма культурами разом, без кукурудзи). До речі це найвищий результат «Агрономії» по цей час.

Господарство дуже активно розвивалося. Ми закупляли техніку, робили реконструкцію своїх тваринницьких приміщень, приймали участь у всіх конкурсах, виставках, ярмарках. «Агрономія» буквально гриміла своїми досягненнями, - згадує Сергій Михайлович.

Додамо, що «Агрономія» завжди була соціально-відповідальним підприємством. Побудували дорогу в 12 кілометрів до села Новий Ставок (хоча господарство в принципі не повинно було цим займатися). Також провели газопровід, за рахунок господарства газифікували все село. У центрі уваги керівництва господарства було й водопостачання мешканців с. Агрономія та виробничих підрозділів питною водою. Агрономія одне із небагатьох населених пунктів Арбузинського району має власний водовід питної води. В інших селах його немає, тому що «розумні» керівники, які там були, познищували свої водоводи, продали на металобрухт і зараз там використовують артезіанську воду, солену і неякісну.

- Дійсно, ми були одним з найкращих агропромислових господарств в Миколаївській області і в Національній академії аграрних наук України (НААН), яка проводила на базі нашого господарства багато своїх нарад. Тоді на нас буквально сипалися нагороди звідусіль – перемоги в конкурсах, рейтингах, дипломи, грамоти. ДГ «Агрономія» було нагороджене Грамотою від Кабінету міністрів, яку вручив мені голова Верховної ради Володимир Литвин. В 2005 році, я отримав почесне звання Заслуженого працівника сільського господарства, указ про що підписав Леонід Кучма. Тоді ж в 2005 році я був визнаний Кращим аграрієм року, став переможцем престижного всеукраїнського конкурсу «Людина року» в номінації «Аграрії». Це все були досягнення всього колективу «Агрономії», чим ми по праву пишаємося, - відмічає Сергій Чмирь.

В той час тріумфу президент НААН України Михайло Васильович Зубець, враховуючи всі успіхи, запропонував Сергію Михайловичу Чмирю очолити Миколаївський інститут агропромислового виробництва, в який входили всі академічні господарства Миколаївської області. Але він категорично відмовився залишати «Агрономію». І лише з другої спроби, коли дозволили поєднувати роботу в Інституті і в «Агрономії» (тоді так було можна), погодився. Відтоді, залишаючись жити і працювати в селі Агрономія Арбузинського району, Сергій Чмирь кожного робочого дня їздив за 110 км до Миколаєва в інститут на роботу, яка, до речі, теж була цікавою з професійної точки зору.

Але згодом діяльність в «Агрономії» все ж довелося залишити на деякий час. І передували цьому неспокійні часи Помаранчевої революції. Маючи патріотичний склад характеру, будучи щирим українцем, Сергій Чмирь не міг залишатися осторонь і тому став учасником цієї революції. Під час тих бурхливих подій вирішив впливати на доленосні зміни в державі на найвищому урядовому рівні, був обраний депутатом Верховної ради 5-го скликання і пропрацював під куполом у парламентській залі два роки.

Але, на жаль, зіткнувшись з відвертою нещирістю і продажністю великої політики, Сергій Михайлович повернувся в сільське господарство, працював начальником насіннєвої інспекції України, після чого в 2014 р. повернувся в рідну «Агрономію». 

- За шість років, що мене не було в «Агрономії», господарство прийшло в повне занедбання…За цей час тут змінилося вісім директорів-«варягів». Фінансове становище було найгіршим за десяток попередніх років. На фермах – відсутність кормів. У бухгалтерії – борги за кредитами. Нестача посівного матеріалу. За весь той час не було куплено жодного трактора чи комбайна. Залишилася техніка, що була закуплена ще при мені і в багатьох випадках вже вийшла з ладу. Тож, коли я повернувся, в автопарку господарства були лише іржаві трактори Т-150. Це в той час, коли в Україні повним ходом йшло переобладнання всього сільського господарства, на зміну радянським комбайнам йшла сучасна європейська техніка – CLAAS, Case, інші подібні. Чесно кажучи, господарство готували до банкрутства, воно повністю загрузло у боргах. Навіть офіс, в якому знаходиться адміністрація господарства, повністю згорів, лишилися самі стіни. Ми перейшли працювати в Будинок культури і я прийнявся за відновлення «Агрономії».

День за днем господарство поверталося до життя. Ми закупили багато нової сучасної техніки. І результати нашої праці стали помітними. Можу сказати, що на сьогоднішній день дуже небагато таких господарств як «Агрономія», у всій Академії може 8 або10, не більше. Що важливо - воно самостійне. Є дослідні господарства, які працюють з інвесторами, і ті інвестори, чесно кажучи,  їх просто обдирають.

«Агрономії» дійсно є чим пишатися. Ми сіємо озимі та ярові, вирощуємо сад, утримуємо тварин. Завдяки наполегливій праці всього колективу маємо провідне господарство на півдні України в системі Академії аграрних наук. Господарство, яке має добрі показники, розвинуту соціальну сферу, працює за новітніми технологіями, займається науковими дослідженнями, яке динамічно розвивається, особливо в останні роки. Зараз, після мого переходу на нову посаду, обов’язки директора «Агрономії» виконує Олександр Георгійович Мельніков, - розповів Сергій Михайлович.

Жнива та посівні під час війни

Війна - одне з найтяжких випробувань людства, вона руйнує всі сфери людського існування. Водночас війна нерідко стає іспитом на зрілість, перевіркою на стійкість та єдність. Майже п’ять років поспіль українські аграрії збирають урожаї та проводять посівні під час війни, знаходячись в важких умовах воєнного часу на своїй передовій – в битвах за новий урожай на полях українських чорноземів, невтомно працюючи заради підтримки економіки країни в цей непростий час.

Всі пам’ятають, як тяжко було, в тому числі й аграріям, на початку війни - люди покидали рідні домівки, хтось тікаючи від воєнних дій, хтось навпаки – ішов на фронт боронити рідну землю, були заміновані поля, заблокований зерновий коридор і виникла величезна проблема з реалізацією вже зібраного зерна. Агрономійці в 2022-му при повних складах не могли продати своє зерно і отримати гроші на паливо, на нову посівну. На щастя, поля «Агрономії» не були заміновані, тому робота, попри все, тривала. Тоді дуже допомогла другорядна галузь виробництва – тваринництво. Не маючи можливості продати зерно, продали частину корів – з 230 лишилося 180 голів дійного стада, і за ці гроші купили паливо і власне кажучи, завдяки цьому зробили тоді посівну. Це вже історія підприємства, історія про те, як корови врятували господарство під час війни.

Зважаючи на те, що тваринництво - вже давно збиткова галузь та за рекомендацією аудиту в «Агрономії» продали всіх тварин - овець, перепілок, курей, індиків, що були в господарстві, і лишили тільки дійне стадо корів. І вчинили далекоглядно, бо корови ще не раз рятували господарство під час війни. Цього року, до речі, теж – не маючи великого доходу, господарство отримує кошти за молоко, які йдуть на заробітну плату, на запчастини, на потреби господарства. Як розповіла завідуюча фермою Тетяна Сологуб, зараз на фермі «Агрономії», на якій трудяться дев’ять працівників – крім неї, чотири доярки, три скотаря і ветлікар, є 120 голів дійного стада, кращі корови дають по 40 літрів молока за день. Є серед них нетелі, які потелилися, господарство омолоджує стадо.

- Ми пропрацювали з Сергієм Михайловичем не один рік разом, він багато чому нас навчив, завжди підказував, як зробити краще, ми завжди радилися з ним. Завдяки йому набралися професійного досвіду, за що дуже вдячні. Він дуже хороший господар і добра людина. В скрутну годину завжди підтримував, допомагав, коли люди зверталися до нього, нікого ніколи не відкинув. Також він дуже багато допомагає ЗСУ, - поділилася Тетяна Сологуб.

В ДП «Агрономія» навіть у воєнний час вкладають кошти у виробництво, купують нову техніку, оновлюючи свій машинно-тракторний парк найсучаснішими технічними помічниками. За роки війни на придбання техніки в господарстві витратили більше ніж 60 млн грн. Завдяки чому у «Агрономії» з’явилася нова потужна техніка преміум-класу - комбайни, трактори, навантажувач-маніпулятор, культиватор, перевантажувач зерна, сівалки, оборотний плуг, оприскувач, причеп, протруювач насіння, подрібнювач гілок, генератори - від провідних світових виробників сільськогосподарської техніки, таких як Claas, Horsch, Great Plains Manufacturing, Merlo. В цьому році нову техніку не купували через фінансові труднощі. І в зв’язку з ситуацією з цінами, не планують нічого купувати, поки ситуація не зміниться на краще.

На початку війни колектив «Агрономії» помітно зменшився, деякі люди звільнилися, виїхали. Роботу довелося перерозподіляти. З 110 членів колективу спочатку лишилося 85, на яких розподілили все навантаження. На сьогоднішній день колектив ще менший – працює 60 людей, в переважній більшості жінки, багато пенсіонерів.

- А в 1990 році було 650 працівників! Зараз і з 60 працівниками ми робимо весь необхідний обсяг робіт, при тому, що землі у нас трохи збільшилося за рахунок орендованих гектарів. Але сучасна техніка, що ми придбали, дозволяє меншими силами зробити все. До того ж впливає ставлення самих механізаторів до роботи – вони працюють на сучасній техніці і хочуть заробити. За жнива у нас хлопці дуже добре позаробляли і так у всіх хороший заробіток, ми постійно підвищуємо зарплату. Люди знають, що їм треба працювати за себе і за тих хлопців, що пішли воювати. Нам треба тримати економіку в державі – без цього неможливе існування країни. Мусимо триматися, нам ще доведеться пережити складну зиму, - пояснив Сергій Михайлович.

26 працівників ДП «Агрономія» пішли у Збройні Сили України боронити нашу землю від ворога, вони служать зараз на різних напрямках. На жаль, шість з них загинули, один знаходиться у полоні. В Агрономії, на жаль, багато загиблих – працівників, їхніх родичів, односельців… Сергій Михайлович завжди відгукується на біль людей, допомагає чим може, не поділяючи на «наших» чи «не наших».

З перших днів війни, яку розпочала росія проти України,  колектив «Агрономії» і особисто її керівник Сергій Чмирь допомагають Збройним Силам України всім необхідним – технікою, автомобілями, амуніцією, продуктами, паливом, фінансами. З початку війни «Агрономія» надала допомогу ЗСУ вже більше чим на п’ять мільйонів гривень.

- Ми допомагаємо ЗСУ і будемо допомагати їм до Перемоги над ворогом. Зараз в господарстві немає грошей, тому я більше своїм власним коштом роблю це. Вважаю, це наш вклад у Перемогу, - запевнив Сергій Чмирь.

До речі, війна прийшла безпосередньо на землі «Агрономії». Над полями господарства не раз збивали ворожі шахеди, також було збито ракету Калібр, і досі продовжують знаходити уламки чи навіть цілі шахеди на полях.

Теорія п’ятирічного циклу спрацювала, але є одне «але»

Минулий рік видався для аграріїв вкрай неврожайним. Несприятливі погодні умови, які склалися торік, зруйнували усі очікування на урожай, які давали гарні сходи. Сергій Чмирь назвав 2025 рік найгіршим для аграріїв півдня за весь час війни в Україні. І навіть більше – найгіршим роком за весь час його роботи в агропромисловій галузі.

«Агрономія» витримала і залишилася прибутковою  за рахунок того, що ціни на сільськогосподарську продукцію торік помітно виросли. Це логічно: коли маємо малий урожай, ціна на нього росте. Якщо рік врожайний, ціна на сільськогосподарську продукцію падає.

Засіявши минулої осені озимі культури, в «Агрономії» не поспішали з оптимістичними прогнозами, тому що знають - все буде залежати від погодних умов. Життя не раз показувало, як в одну мить може все змінитися і можуть рухнути всі плани і райдужні прогнози.

Але життєвий досвід, багатолітні спостереження дали життя так званій агрономічній теорії п’яти років. Багаторічний досвід свідчить про те, що вона таки працює.

- Подивіться: у нас урожай був в 1991 році, а перед цим в 1990 році його не було; в 1995-му не було урожаю, в 1996 р. - був; в 2000 р. не було урожаю, в 2001 р. - був; в 2005 р. не було, в 2006 р. - був; в 2010 р. не було, в 2011 р. - був; в 2015 р. не було, в 2016 р. - був; в 2020 р. не було, в 2021 р. - був. Я думаю, що, якщо в 2024 –му ми мали помірний урожай, а 2025 рік видався неврожайним, то по цій теорії п’ятирічного циклу наступний 2026 рік маємо бути з урожаєм, - розмірковував торік Сергій Чмирь.

І дійсно, агрономічна теорія п’ятирічного циклу спрацювала! Цей рік видався врожайним для українських аграріїв. «Агрономія» отримала високий урожай по всім культурам. В тому числі і по кукурудзі, яку тільки планують збирати, але вже видно, що урожай порадує.

Врожайність озимої пшениці в «Агрономії» склала 42 центнера з гектара (минулого року - 25,3 ц/га), з засіяних 1600 гектарів зібрали 67069, 70 центнерів; озимого ячменю – 32,7 центнерів з гектару (2025 р. – 23 ц/га), з засіяних 85 га зібрали 2779,6 ц; ярого ячменю –30,8 центнерів з гектару (2025 р. – 20,1ц/га), з засіяних 200 га зібрали 6158,90 ц; соняшнику – 15,5 центнерів з гектару (2025 р. - 7,7 ц/га), з засіяних 1439 га зібрано 15416,40 ц.

Найвищу врожайність дала озима пшениця сорту «Валенсія», селекції Миронівського інституту пшениці ім. В. М. Ремесла, вона склала по господарству на площі 200 гектарів – 62,4 ц/га!

В цьому році порадував горіховий сад «Агрономії» - нагадаю, одна ділянка саду засаджена саджанцями однолітками в 2016 році, інша в 2017 р.

- Горіхи ще не збирали, чекають коли пройдуть дощі. Але вже очевидно, що урожай буде набагато кращим за попередні роки. Очікуємо в цьому році зібрати 10 тонн горіхів. В 2025 р. через заморозки зібрали лише 2 тонни 300 кг, в 2024-му – одну тонну горіхів. Нарешті ми вже бачимо результати наших турбот про наш горіховий сад! – повідомив Сергій Чмирь.

Звичайно, радісно отримати урожай суттєво вищий за минулорічний. Але на цей раз вже не погода, а зовсім інші обставини внесли свої корективи в цьогорічну фінансову прибутковість господарства. «Всі наші плани на вагомий прибуток порушені тим, що зараз в Україні практично немає торгівлі через морські порти, зернового коридору. Металургійні заводи всі стали. В усій Україні, і в «Агрономії» також, все зерно зараз лежить по складам», - пояснив Сергій Чмирь.

Через блокування чорноморських портів українські аграрії мають великі проблемі з експортом своєї продукції, а через суттєво знижені ціни на неї - з можливістю продати її. Тож майже весь зібраний урожай зберігається на складах, які повністю забиті зерном. Ціни на продукцію упали, а на паливо, добриво, насіння, запчастини та інше стрімко виросли вдвічі. Ситуація практично така, якою була на початку війни, в 2022 році.

- За перші два квартали прибуток у нас ще був – за перший 708 тис. грн, за другий – 987 тис. грн. За третій квартал прибутку майже немає – всього 157 тис. грн. Прогнози до кінця року невтішні. Думаю, що за рахунок першого півроку, коли ми продавали продукцію ще по більш-менш нормальним цінам, до кінця року у нас прибуток буде на рівні двох мільйонів гривень. А в минулому неврожайному році у «Агрономії» прибуток був 6 млн грн.

В два рази упали ціни. Пшениця коштувала 10 тис. грн, а зараз 5 тис. грн за тонну, соняшник коштував 30 тисяч, зараз – 15 тис грн за тонну. При цьому в два рази піднялася ціна на дизпаливо – було 45 грн, а зараз 101 грн за літр! Маємо борги: на сьогодні ми винні за запчастини 5 млн грн, за паливо – 1 млн грн, за послуги по збиранню урожаю (ми наймали комбайни, тому що двома своїми не встигли б вчасно зібрати) – 600 тисяч грн. І майже весь наш зібраний урожай лежить поки що мертвим капіталом на складі. Якщо умови зміняться, то може, і буде ривок, і ми розпродамо цей урожай, але поки що так - є що продавати, та немає кому…  Ось така складна ситуація в аграрному комплексі. Тому що війна, тому що судна, які ідуть з нашою продукцією, розбомбили. І тому, що ця нелюдь путін, який розпочав цю війну, хоче поставити наш народ на коліна. Ми мусимо витримати і маємо вистояти, - сказав Сергій Чмирь.

Зауважимо, що «Агрономія» була і є бюджетоутворюючим підприємством. В Арбузинській територіальній громаді «Агрономія» найбільший платник податків. Так як господарство прибуткове, то повинно заплатити податків 85% з прибутку.

Як заявив Міністр аграрної політики та продовольства України Тарас Висоцький, цього року очікується врожай зернових та олійних культур обсягом близько 80 мільйонів тонн, з яких приблизно 60 мільйонів тонн призначені для експорту. Через обмеження доступу до чорноморських портів країна може використовувати лише близько половини свого експортного потенціалу в агросекторі. Якщо збережуться обмеження роботи чорноморських портів, Україна може не експортувати понад 30 млн тонн аграрної продукції в поточному маркетинговому сезоні. Тарас Висоцький підкреслив: обмеження експорту впливають і на фінансову спроможність агровиробників. Через зниження закупівельних цін, нестачу потужностей для зберігання та скорочення обігових коштів аграрії мають менше можливостей закуповувати насіння, добрива й готуватися до наступної посівної кампанії. Це створює ризики для реалізації врожаю 2026 року та майбутнього виробництва продовольства.

Осіння посівна триває: більшість сортів – миронівські

В Україні завершується активна фаза осінньої посівної кампанії. Міністерство аграрної політики та продовольства України нещодавно повідомило про те, що українські аграрії вже засіяли озимими сільськогосподарськими культурами майже 6 млн га.

Миколаївська область за загальними площами посіву озимих зернових культур очолює трійку лідерів: на Миколаївщині загалом засіяно 500,0 тис. га, з них: пшениця та тритикале – 401,0 тис. га; ячмінь – 97 тис. га; жито – 2 тис. га. Приємно, що в цьому значущому показнику є і вагома частка ДП «Агрономія» - 2000 гектарів озимих культур.

На полях ДП «Агрономія» ще триває посівна. Вже посіяні 1359 гектарів озимої пшениці, 245 гектарів озимого ячменю, 244 озимого ріпаку.

Як відомо, з грудня 2022 року ДП «Агрономія» є базовим підприємством Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла Національної академії аграрних наук України. Господарство випробовує і розмножує нові і новітні миронівські сорти. Для цього тут є все – земля, технології, на токах є насіннєва переробка  для первинної і вторинної обробки насіння, необхідні насіннєві машини, які очищують, переробляють і доводять насіння до посівних кондицій. З того часу, як господарство змінило статус і перейшло до наукових установ науково-дослідницька насінницька робота посилилась, можна сказати, вийшла на новий рівень.

В цьому році миронівських сортів посіяли набагато більше, ніж торік. Так 60% озимої пшениці посіяно сортами селекції Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла, 40% - селекції Одеського селекційного інституту. Під врожай 2027 року посіяно такі сорти озимої пшениці: миронівська селекція – «Лакомка» (тверда пшениця), «Вишиванка», «Грація», «Валенсія»; одеська селекція – «Перемога Одеська», «Спадщина», «Оранта».

Озимий ячмінь на 100% посіяно сортами миронівської селекції: сорт «Оскар» - 245 га, сорт «Гладіатор» - 4 га.

В минулому році в «Агрономії» після паузи ризикнули посіяти ріпак – дуже примхливу культуру, і на жаль він пропав. В цьому році знову ризикнули і після дощу по стерні без обробки посіяли насіння ріпаку на 246 га. І, як відмічає Сергій Михайлович, ріпак цей зараз знаходиться у чудовому стані.

Передове підприємство ніколи не відставало від наукового прогресу і вже давно використовує технологію no-till - система нульової обробки ґрунту, прислуховуючись до науки, яка каже, що це більш ефективно. Але ж минулого року агрономійці признали переваги традиційної оранки - урожайність вища, бур’янів менше, більше вологи залишається в ґрунті, і стали обробляти 60% полів саме оборотними плугами. Але ж в цьому році мусили повернутися до no-till.

- Враховуючи ситуацію, що склалася, ми будемо використовувати технологію no-till, а також і оранку. Але у зв’язку з кризовою ситуацією оранки буде набагато менше, - сказав Сергій Чмирь.

Багато років «Агрономія» була частиною Інституту садівництва НААНУ, як плід цієї співпраці на землях «Агрономії» зростає чудовий горіховий сад, розкинувшись на 75 гектарах. Вже чотири роки господарство є базовим підприємством Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла. Інститут передає сюди свої сорти на сортовипробування, і працює над тим, щоб адаптувати ці сорти під південний регіон. Господарство «Агрономія» було обрано для того, щоб існувала українська селекція – як в центральній частині України, так і на півдні.

Перехід до Миронівського інституту – повернення в науку

Сергій Михайлович Чмирь займається наукою давно, можна сказати з самої молодості. Сьогодні він доктор економічних наук, член- кореспондент Національної академії аграрних наук України. Завжди у своїй роботі велику увагу приділяв науковими дослідженням. Тому його перехід на нову посаду директора Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла Національної академії аграрних наук України, хоча й був несподіваним, але цілком логічний.

- Я завжди цікавився наукою. Як директор «Агрономії», займався науковими спостереженнями і дослідженнями з 1992 року. В 34 роки я захистив кандидатську дисертацію у Херсонському сільськогосподарському інституті імені Цюрупи (з 2020 року Херсонський державний аграрно-економічний університет (ХДАЕУ). І скажу, що там набагато важче було отримати ступінь, ніж в деяких інших наукових закладах. Тема дисертації була «Ефективність екологічно-чистих прийомів вирощування соняшнику в Південному степу України».

Десять років працював над докторською. Захистив її у Києві в Інституті аграрної економіки УААН. В той час я працював у Києві на посаді начальника насіннєвої інспекції. Маю науковий ступінь доктора економічних наук за спеціальністю «Економіка та управління національним господарством». З огляду на заслуги мене обрали членом-кореспондентом НААН. Я працював в Миколаївському інституті агропромислового виробництва, проводив наукові дослідження, маю свої наукові праці. ДП «Агрономія» підпорядковується Миронівському інституту пшениці ім. В. М. Ремесла і приймає участь у випробуванні сортів миронівської селекції, тож зв’язок з Інститутом підтримував постійно. Директор інституту Олександр Анатолійович Демидов, який вивів установу на провідні позиції, дуже багато зробивший для розвитку інституту, пропрацював вже два своїх терміна і більше не міг залишатися на цій посаді. Тому він запропонував мені прийняти участь у виборах на посаду директора. Признаюся, для мене це був виклик. Мені вже 65 років, я очолював стабільно працююче успішне господарство. Але я цей виклик прийняв. За мою кандидатуру проголосувало 92% наукових працівників, і я вдячний їм за цю довіру. Ось таким чином через багато років я знову повернувся у науку, - розповідає Сергій Чмирь.

Миронівський інститут пшениці відома в аграрних колах наукова установа, яка займається насамперед виведенням нових і новітніх сортів зернових, технологіями обробки. До мережі Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла входять дві дослідні станції – Носівська селекційно-дослідна станція, Білоцерківська дослідно-селекційна станція; шість дослідних господарств –  ДП «Дослідне господарство «Еліта», ДП «Дослідне господарство «Правдинське», ДП «Дослідне господарство «Івківці», ДП «Дослідне господарство «Проскурівка», ДП «Дослідне господарство «Агрономія», ДП «Дослідне господарство «Озерна» та  Волинський опорний пункт.

Увійшовши в курс справ, новий директор із колегами ухвалив рішення збільшити посіви озимої пшениці. «Під її вирощування в Інституті було виділено 40 га, вважаю, це замало. Тож ми вже посіяли 92 га озимої пшениці і озимого ячменю. До того ж, вперше за останні чотири роки посіяли з добривами», - повідомив керівник.

Сергій Чмирь вважає надзвичайно важливою справою виведення національних сортів агрономічних культур.

- Незалежність в агрономії полягає в наявності своїх національних сортів зернових культур. У нас по пшениці ще більш-менш, а от, наприклад, по цукровим бурякам, по соняшникам, кукурудзі  дуже мало залишилося своїх сортів, які використовуються. Зараз їх витісняють іноземні сорти.

Раніше була дуже знаменита пшениця «Миронівська 808», яку вивів Василь Ремесло. Вона дуже зимостійка і за рахунок цього її вирощували і в росії, і в Казахстані, і за Уралом. «Миронівська 808» вважається світовим шедевром селекції. Наша мета – зробити прорив і вивести сорти, які були б краще закордонних, вивести такого типу пшеницю, щоб вона вирощувалася на багатьох гектарах, давала б високі урожаї і мала добрі якості. Ми б могли успішно продавати таку пшеницю і в інші країни. Виведення сорту - дуже довготривалий процес: мінімум 10 років. Але робота над цим триває постійно, - розповів Сергій Чмирь.

Після пошкодження в 2022 році інфраструктури генетичного банку в Харкові Україна активно формує дублетні сховища для захисту понад 154 тис вітчизняних зразків рослин. 13 жовтня 2026 р. Україна через Національну академію аграрних наук передала першу від початку повномасштабного вторгнення велику партію насіння до Всесвітнього сховища насіння – це глобальний Ноїв ковчег на глибині 120 м всередині гірського масиву в вічній мерзлоті на острові Шпіцберген (Норвегія) для збереження різноманіття сільськогосподарських культур. До Всесвітнього сховища насіння з України передали 773 зразки насіння 10 сільськогосподарських культур, є серед них і миронівські сорти.

Аграрій, науковець, політик: три іпостасі Сергія Чмиря

Сергій Михайлович Чмирь має багато граней своєї особистості. У своєму житті він успішно поєднав так би мовити три іпостасі — мудрого аграрія, досвідченого науковця та проникливого політика. Яка з них найближча для нього, запитала я.

- Насамперед я аграрій! Я народився в селі, навчався на аграрія, закінчив Одеський сільськогосподарський інститут, і все своє життя присвятив аграрній справі. Це мені найближче. До того ж я завжди цікавився і цікавлюся історією, зокрема козацькою історією України. Мені вдалося вивчити історію свого роду до сьомого коліна, так от з’ясувалося, що я нащадок козаків і нащадок селян, всі мої пращури були військові і аграрії. Мої бабусі і дідусі працювали в колгоспах, займалися приватною справою до революції, і були військовими. Тож, напевно, гени озиваються, і я теж відчуваю себе насамперед аграрієм.

Ясно, що якщо бажаєш досконало бути освіченим в своїй професії, то рано чи пізно ти підеш у науку. І я це зробив. Багато років поспіль проводжу наукові дослідження, маю наукові ступені і наукові праці, зараз очолюю наукову установу. Тому я і науковець теж.

Враховуючи те, що ми живимо в Україні, молодій державі,то всі політичні рішення та кроки доленосно впливають на її становлення. Якщо ти соціально активна людина, то політика також тебе зацікавить. Для того, щоб краще розвивалася наша держава, в тому числі і аграрний комплекс, я пішов у політику. Насамперед, щоб відстоювати інтереси аграріїв і захищати інтереси українців. Був народним депутатом України V скликання (у 2006–2007 роках), потім каденцію депутатом Миколаївської обласної ради. Але дуже швидко зрозумів, що щирим і порядним людям в політиці немає чого робити. Я не мав там ніяких бізнесових інтересів, як багато інших. Ніколи не приховував, що на мене були наїзди за мою проукраїнську позицію, нерідко я відчував себе «білою вороною» серед тих, хто захищає інтереси ворога, а такі були, та й є зараз, у Верховній раді. Винятки, звичайно існують. Наприклад, Андрій Парубій, з яким я працював у Верховній раді і був разом на майдані. Це була дійсно порядна людина, яка багато чого зробила для України. Такі люди теж є у політиці, але, на жаль, це насправді виняткові випадки.

Чесно кажучи, я розчарувався, побачивши цю політику «з середини». Зрозумів, наскільки це нечиста та цинічна система. Це певний досвід, але для себе я двері у політику зачинив. Тож зараз бачу себе аграрієм та науковцем, і працюватиму на цій ниві, - відповів Сергій Чмирь.

З Днем сільського господарства, аграрії!

Наближається День працівників сільського господарства, який  щорічно святкується в Україні у третю неділю листопада – в цьому році 15 листопада. З перших днів війни українські аграрії відкрили другий фронт – за урожай, за стабільність української економіки. І вже майже п’ять років представники наймирнішої професії героїчно борються на своїй передовій.

- Напередодні професійного свята хочу привітати всіх працівників сільського господарства України, які працюють в цей тяжкий час випробувань для нашої країни. Я дуже вдячний українським аграріям за стійкість і за самовіддану працю в надважких умовах під час війни. Навіть у цьому році, коли сталася повна катастрофа з цінами на нашу продукцію, на дизпаливо, на добрива, на всі засоби, коли багато працівників пішло захищати країну, а 20% території окуповано, аграрний комплекс України працює і дає результати. І я хотів би за це доземно вклонитися нашим аграріям!

Окремо хочу сказати слова подяки всім працівникам Дослідного господарства «Агрономія», з якими працював на протязі декількох десятиліть, за злагоджену, відповідальну працю, яка дає вагомі результати, за їх важкий труд, стійкість, за їх вклад в економіку нашої держави, в майбутню Перемогу!  Ще хочу подякувати Збройним Силам України, які захищають нас і дають нам можливість жити, працювати і вирощувати урожай! 

Ми завжди дивилися на Європу, брали з неї приклад - почасти це правильно. Але подивіться, який спротив дає наша держава ворогові на всіх фронтах, як ми боремося з ворожою навалою - багато хто з європейців не готовий так боротися за свою свободу. І я вірю, що коли ми нарешті відіб’ємося від усіх рашистів – і зовнішніх, і внутрішніх,  ми зможемо побудувати країну, навіть кращу за європейські держави. Тому що ми українці, діти козацького роду, якому нема переводу, тому що ми боремося за світле майбутнє нашої країни і наших дітей.

Бажаю всім міцного здоров’я, успіхів, рясних урожаїв і щоб скоріше настала наша Перемога!, - звернувся до колег Сергій Чмирь.

Більше новин читайте на наших інтернет-ресурсах:

https://t.me/upravda - Телеграм-канал;

https://www.facebook.com/upravda - Facebook;

https://www.instagram.com/yuzhka_newspaper/ - Instagram/