Від однієї кімнати до Палацу урочистих подій: як у Миколаєві створили першу громадську бібліотеку

Наприкінці XIX століття Миколаїв уже мав бібліотеки, проте доступ до книг для більшості містян залишався обмеженим. Щоб змінити ситуацію, у 1881 році представники міської громади вирішили створити публічну книгозбірню. Вона розпочала роботу в одній орендованій кімнаті, пережила кілька переїздів і фінансові труднощі, а згодом отримала власну будівлю завдяки пожертвам, наполегливості містян та допомозі мецената, який спочатку побажав залишитися невідомим. Сьогодні цей будинок знають як міський Палац урочистих подій.

Історію створення книгозбірні відтворено за дослідженням Державного архіву Миколаївської області, офіційною хронікою Миколаївської обласної універсальної наукової бібліотеки та матеріалами Української бібліотечної енциклопедії.

Коли книги були доступні не всім

До початку 1880-х років у Миколаєві діяли бібліотеки морського відомства, навчальних закладів і приватних власників. Значну частину літератури зберігали спеціалізовані книгозбірні, користуватися якими могло обмежене коло людей. Приватні бібліотеки Гелера та Рідінгера пропонували невеликий вибір книг за порівняно високу плату. За даними обласного архіву, містяни не мали можливості навіть безкоштовно прочитати місцеву газету «Миколаївський вісник».

Ініціатором створення загальнодоступної громадської бібліотеки став міський голова Михайло Парізо де ла Валетт. 12 червня 1881 року він звернувся до військового губернатора Миколаєва з пропозицією організувати установу, яка дала б жителям міста більше можливостей для читання та самоосвіти.

Ідею підтримали представники місцевої інтелігенції, зокрема лікарі Прусаков і Міштольд, власниця друкарні Юлія Рено та інші містяни. Для залучення громадськості підготували звернення під промовистою назвою «Пора й нам мати публічну бібліотеку», яке поширювали через місцеву пресу.

У серпні 1881 року відбулися збори засновників, на яких розглянули проєкт статуту майбутньої книгозбірні. Просуванню документа сприяв головний командир Чорноморського флоту і портів, військовий губернатор Миколаєва адмірал Михайло Манганарі.

29 жовтня 1881 року статут Миколаївської громадської бібліотеки затвердило Міністерство внутрішніх справ Російської імперії. Саме цю дату вважають днем її заснування. Першим головою дирекції бібліотеки став Михайло Парізо де ла Валетт.

Одна кімната та сотні охочих читати

Своїх перших відвідувачів громадська бібліотека прийняла 28 січня 1882 року о 12-й годині. Для неї орендували одну кімнату в приватному будинку Гешке на розі вулиць Спаської та Молдаванської. Нині колишня Молдаванська має назву Захисників Миколаєва, а сам історичний будинок не зберігся.

Першою бібліотекаркою стала М. К. Арсеньєва. У читальні можна було безкоштовно знайомитися з періодичними виданнями, тоді як користування абонементом — отримання книг додому — передбачало оплату.

Попри скромні умови, нова установа відразу викликала зацікавлення містян. За архівними відомостями, вже в лютому 1882 року читальню щодня відвідували близько 120 людей. На початку її роботи основу доступних матеріалів становили газети та журнали, а книжковий фонд формувався поступово.

Утім, назва «громадська» ще не означала повної рівності для всіх читачів. Статут і правила користування передбачали соціальні обмеження, а окремі категорії населення не могли отримувати книги додому. З роками змінювалися й тарифи на абонемент та користування читальною залою.

Уже протягом 1882 року бібліотека переїхала до приміщення на Нікольській вулиці, 47 — нині це вулиця Вадима Благовісного. Книгозбірня продовжувала існувати в орендованих будинках, тоді як її фонди й потреби поступово зростали.

У 1891 році бібліотека мала 3825 примірників книг, що становили близько 3600 назв. Значну частину нових надходжень забезпечували пожертви приватних осіб, міських установ і громадських організацій.

Чому бібліотека не могла отримати власний будинок

Проблема полягала не лише у відсутності грошей. Первісний статут бібліотеки не передбачав права набувати нерухоме майно. Через це навіть за наявності необхідної підтримки установа не могла просто придбати або побудувати власне приміщення.

Ситуацію почали змінювати у 1892 році, коли дирекція звернулася до влади з проханням затвердити новий статут. Після тривалого погодження документ ухвалили у вересні 1893 року. Він уже дозволяв бібліотеці мати власну нерухомість.

Залишалося розв'язати головне питання — знайти кошти на будівництво. І саме тоді в історії книгозбірні з'явився таємничий благодійник.

Дев'ять тисяч карбованців від невідомої особи

У жовтні 1893 року член дирекції бібліотеки, відставний підполковник Олександр Володимирович Нужнов повідомив про пожертву на будівництво в розмірі 9000 карбованців. За його словами, гроші надав доброчинець, який бажав зберегти своє ім'я в таємниці.

Для установи, що роками орендувала чужі приміщення та збирала кошти на поповнення фондів, це була надзвичайно вагома підтримка. Згодом з'ясувалося, що анонімним благодійником був сам Нужнов.

Окрім безповоротної пожертви, меценат надав бібліотеці ще 3000 карбованців у позику. На відміну від подарованих коштів, ці гроші належало повернути. За офіційною історією бібліотеки, борг із відсотками виплачували спадкоємцям Нужнова аж до жовтня 1917 року.

У грудні 1894 року дирекція вирішила вшанувати благодійника, обравши його почесним членом бібліотеки. Також постановили замовити його портрет олійними фарбами для розміщення в новозбудованій читальні.

Будинок, який зберігся до наших днів

Ще 9 грудня 1893 року Миколаївська міська дума ухвалила рішення безоплатно надати бібліотеці ділянку для будівництва на розі вулиць Спаської та Різдвяної. Сьогодні ця частина колишньої Різдвяної має назву Героїв Рятувальників.

До організації будівництва долучилися міський архітектор Євген Штукенберг, начальник торговельного порту, інженер Леонід Стус та секретар-скарбник Миколаївського відділення Імператорського Російського технічного товариства Леонід Бєлявін. Вони керували роботами безоплатно.

Загальна вартість спорудження бібліотечного будинку становила 19 050 карбованців 20 копійок. Із цієї суми 9000 карбованців забезпечила пожертва Нужнова, ще 1000 карбованців становили власні кошти бібліотеки. Решту фінансування залучили через позики, з якими установа розраховувалася протягом наступних років.

27 грудня 1894 року о 13-й годині новий будинок Миколаївської громадської бібліотеки урочисто відкрили. Це стало завершенням більш ніж десятирічних зусиль міської громади, яка прагнула мати окреме приміщення для публічної книгозбірні.

На той час фонд бібліотеки налічував уже 4600 томів, що відповідали 3531 назві. Згодом він продовжив зростати, а бібліотека стала одним із важливих осередків культурного й освітнього життя міста.

У власному будинку на розі Спаської та Різдвяної книгозбірня працювала до 1964 року. Після її переїзду споруда збереглася й отримала нове призначення.

Сьогодні будинок за адресою вулиця Спаська, 44 є пам'яткою архітектури та відомий миколаївцям як міський Палац урочистих подій.

Так історія першої громадської бібліотеки Миколаєва поєднала два різні століття й два призначення однієї будівлі. Наприкінці XIX століття сюди приходили по книжки та знання, а нині — на урочисті події. Проте сама споруда залишається свідченням того, як громадська ініціатива, приватна благодійність і підтримка міста допомогли створити установу, що пережила кілька поколінь своїх засновників.

Більше новин читайте на наших інтернет-ресурсах:
Телеграм-канал  - Facebook  - Instagram.