Миколаївський Аркас і розвиток українського театру на Закарпатті

Він народився в м. Миколаєві 21 серпня за ст. ст. (2 вересня за нов. ст.) 1880 р. Навчався в кадетському корпусі в Петербурзі, але не закінчив його. У 1901 р. закінчив Єлисаветградське кавалерійське училище. Служив у Російській армії на Далекому Сході.

З серпня 1906 р. по липень 1914 р. Микола Аркас-другий перебував у статусі офіцера запасу. І саме в цей час, у віці 26−34 років, він присвячує себе театральній справі. Мав чудовий баритон і дуже гарно співав, що було генетично успадковано від батька і матері. Перший сценічний досвід Микола Аркас-молодший здобув саме у Миколаєві: у 1907−1909 рр. він брав участь в аматорських театральних виставах колективу миколаївської «Просвіти», заснованої його батьком М.М.Аркасом-старшим. У 1910 р. — дебютував в опері «Енеїда» М. Лисенка в Київському театрі М.Садовського. У 1911−1913 рр. — виступав на сцені Київського театру Чернецької, в Одеському «Народному Домі». Виконував партії в операх «Галька» Ст. Монюшка та «Катерина» М.Аркаса. Нетривалий час мав власну трупу в Катеринодарі (на Кубані).

У 1914 р., з вибухом Першої світової війни, М. Аркас-другий повертається до військової служби спочатку в різних кавалерійських частинах Російської армії, а з грудня 1917 р. по грудень 1919 р. — в Армії УНР (маючи ранг полковника). Опинившись у результаті військових подій на теренах Західної України, М. Аркас не захотів повертатися в Наддніпрянську Україну, де встановилася радянська влада, і все своє подальше життя знов таки присвятив театральному мистецтву. У 1920−1923 рр. він як актор і режисер працював в пересувному театрі І. Когутяка у Станіславові (теперішній Івано-Франківськ) та в театральній трупі В. Косака в Коломиї. У 1923−1926 рр. — керував аматорським театром у військовому таборі українських полонених у містечку Йозефові (Чехословацька Республіка).

З 1926 по 1937 рік М. Аркас-молодший проживав у м. Ужгороді. Викладав музику і керував студентським хором Ужгородської учительської семінарії. Був актором, режисером, а певний час — і директором «Руського театру товариства „Просвіта“» в Ужгороді у найважкіший для цього театру період (1926−1929 рр.).

Після припинення існування театру товариства «Просвіта» саме М. Аркас здійснює наполегливі спроби реставрувати український театральний рух на Закарпатті. У 1930−1934 рр. під його орудою в Ужгороді працює «Реєстрове дружество Руський театр», трансформоване в 1934 р. у «Руський театр імені Миколи Садовського». Родини Аркасів і Тобілевичів — з останньої як раз і походив Микола Садовський, що став в 1921 р. засновником українського професійного театру на Закарпатті — протягом багатьох років підтримували творчі та дружні контакти.

Загалом у доробку Миколи Аркаса-молодшого як режисера і актора були постановки вистав:

«Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького (роль Микити);

«Наталка Полтавка» І. Котляревського (роль Виборного);

«Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського (роль Карася; в ній акторський талант М. Аркаса відкрився найяскравіше);

«Катерина» М. Аркаса-старшого (роль батька);

«Маруся Богуславка» М. Старицького;

«Живий труп» Л. Толстого (роль Федора Протасова);

«Весела вдова» Ф. Легара;

«Діти XX століття» — оперета Є. Шерегія на лібрето Ю. Шерегія;

«Часи минають» — драма Ю. Шерегія та багато інш.

Авторству самого М. Аркаса-молодшого належить оперета «Місяць і зоря», а також музика до вистави М. Чирського «Неофаустіада».

У 1937 р. Микола Аркас поселився у місті Хусті — тодішній столиці Карпатської України. Він активно включився в роботу доленосного для Карпатського краю театру «Нова сцена» як шеф-режисер і актор. Становлення державного стаціонарного українського театру було заповітною аркасівською мрією, яка почала втілюватися у життя. Але 14 грудня 1938 р. М. Аркас раптово помирає від серцевого нападу на 59-му році життя. «Нова сцена» втратила щирого провідника, а українська публіка — улюбленого артиста і талановитого режисера школи естетики сценічного реалізму Миколи Садовського.

Відвідини могили М.Аркаса під час гастрольно-фестивальної поїздки колективу Миколаївського академічного художнього драматичного театру до м.Хуст, жовтень 2026 р.

М.М.Аркас-другий похований на Замковій горі міста Хуста. У 2016 р. на місці його поховання встановлено надмогильний пам’ятник, який, нажаль, був розтрощений вандалами у 2017 році. Проте, завдяки активній позиції представників влади і громадськості як Хуста, так і Миколаєва, надгробок М. Аркаса-молодшого оперативно повернули до ладу. 11 жовтня 2026 р. це меморіальне місце відвідали учасники Третього Відкритого театрального фестивалю-конкурсу осучасненої української драматургії «Відгомін Вічності: українська класика сьогодні». Серед них були й представники Миколаївського академічного художнього драматичного театру, що приїхали з батьківщини Миколи Аркаса. Вони вшанували світлу пам’ять талановитого представника аркасівського роду розповіддю про нього та покладанням квітів до надгробку.

Приємно відзначити, що пам’ять про Аркаса-другого, який присвятив значну частину свого життя українському театральному мистецтву, гідно зберігається і на Миколаївщині, і на заході Україні. А глибокі традиції творчої співпраці миколаївців і закарпатців в царині театрального мистецтва переконливо свідчать про їхнє гаряче прагнення до створення єдиного українського національно-культурного простору.

А.О.Свистун, директор-художній керівник МАХДТ, Заслужений діяч мистецтв України.

О.М.Чеботаєва, кандидат історичних наук.