Чому молодь виходить на вулиці й грабує магазини: чого вчить французький досвід

Французький соціолог Фаб’єн Труонг в інтерв’ю авторитетній газеті Le Monde пояснює, що стоїть за молодіжними заворушеннями, чому частина підлітків втрачає довіру до суспільства та які уроки з французького досвіду варто врахувати Україні.

Для України ця французька історія — не просто розповідь про заворушення за кордоном. Війна загострила соціальні проблеми: багато родин втратили житло й доходи, підлітки переживають розлуку з батьками, вимушене переселення та невизначеність майбутнього. Як не допустити, щоб відчуження й розчарування переростали в агресію? Фаб’єн Труонг пропонує поглянути на причини молодіжного невдоволення, не виправдовуючи при цьому грабежів та інших злочинів.

Школа розділяє молодь

На думку Труонга, події 17 жовтня показали, наскільки різними є життєві шляхи молодих людей, яких суспільство звикло сприймати як єдину групу.

Одні підлітки кидають навчання, не отримавши навіть свідоцтва про базову середню освіту. Вони майже не будують планів на майбутнє й відчувають сильну злість на державу та її інституції.

Інші потрапляють до професійних і технологічних ліцеїв, причому напрям навчання нерідко обирають за них. Особливо болісно це переживають діти з родин іммігрантів: батьки розраховували, що диплом допоможе їм уникнути важкої праці на заводі. Водночас суспільство знецінює фізичну працю й нав'язує уявлення, що успіх вимірюється передусім грошима.

«У школі я був повним нулем, отримав те, на що заслуговував, але одного дня розбагатію», — так Труонг описує ставлення частини підлітків до власних перспектив.

Водночас учні загальноосвітніх шкіл ще вірять у можливості освіти. На демонстрації вони виходили з конкретними вимогами: виступали проти системи розподілу вступників до університетів Parcoursup і вимагали вчителів. Навіть серед мешканців одних кварталів ставлення до держави, навчання та протестів суттєво різниться.

Відчуття, що ти зайвий

Спільним для багатьох учасників протестів соціолог вважає відчуття, що їм немає місця в суспільстві. Підлітки з неблагополучних кварталів постійно чують негативні висловлювання на свою адресу, а їхнє життя стає предметом політичних суперечок.

Додаткове напруження створюють відносини з поліцією. Молоді люди скаржаться на принизливі перевірки документів, які, за їхніми словами, нерідко проводять з огляду на етнічне походження. Цим Труонг пояснює поширеність антирасистських та антифашистських гасел на демонстраціях.

Від образи до грабунків

Соціолог розрізняє молодих людей, які протестують заради поліпшення умов навчання та власних перспектив, і тих, хто сприймає заворушення як можливість узяти те, що недоступне у звичайному житті, відчути власну силу й помститися суспільству.

За спостереженнями Труонга, серед призвідників грабунків можуть бути люди, які самі зазнали насильства в підлітковому віці. Водночас організатори погромів і ті, кого затримують на місці злочину, часто не одні й ті самі люди. Досвідченіші учасники діють організовано, приховують обличчя й уникають затримання, тоді як перед судом нерідко опиняються ті, хто піддався спокусі й відкрито грабував магазини.

Труонг застерігає від романтизації заворушень як політичного протесту: свідоме використання насильства з політичною метою — не те саме, що мародерство під час масових заворушень.

Під час заворушень постраждали й невеликі магазини, власники яких самі нерідко належать до малозабезпечених верств суспільства та мають іммігрантське походження. Для соціолога це ще одне свідчення того, що причини подій не можна пояснити особливостями певної культури: жертвами часто стають ті, хто й сам перебуває в уразливому становищі.

Схожа ситуація виникає, коли підліткові угруповання перетворюють житлові будинки на місця торгівлі наркотиками й залякують мешканців. Найбільше страждають родини, які там живуть, тоді як покупці можуть приїжджати із заможніших районів.

Показна бравада триває і в соціальних мережах: учасники грабунків публікують відео з награбованим, демонструючи свій успіх. Однак, вважає Труонг, за цим приховуються сором через шкільні невдачі та відчуття життєвого глухого кута.

Уроки для суспільства

Труонг вважає, що суспільство пропонує два основні шляхи до успіху — через освіту та гроші. Ті, кому не вдалося досягти визнання жодним із них, ризикують опинитися на узбіччі життя. Це не виправдовує злочинів, але допомагає зрозуміти їхні соціальні причини.

Французький досвід важливий і для України, особливо під час відновлення прифронтових громад та підтримки підлітків, чиє навчання порушила війна. Доступ до якісної освіти, психологічної та соціальної допомоги, професійної підготовки й першого робочого місця — не другорядні витрати, а частина довгострокової безпеки суспільства.

Недостатньо реагувати лише на вже скоєні правопорушення. Не менш важливо, чи мають молоді люди реальні можливості навчатися, працювати й будувати плани на майбутнє. Французький досвід нагадує: запобігати відчуженню потрібно до того, як воно переросте в серйозний суспільний конфлікт.

Більше новин читайте на наших інтернет-ресурсах:

https://t.me/upravda - Телеграм-канал;

https://www.facebook.com/upravda - Facebook;

https://www.instagram.com/yuzhka_newspaper/ - Instagram.