Життя найстаріших людей світу: 5 спільних рис супердовгожителів

Титул найстарішої людини планети у геронтології порівнюють із влучанням блискавки: це надзвичайно рідкісний збіг виняткової генетики та обставин. Протягом цілого десятиліття американський документаліст Сем Грін мандрував світом і фіксував повсякденний побут людей, яким виповнилося 115 років і більше. Підсумком цієї роботи став фільм «Найстаріша людина у світі», де автор виокремив п’ять несподіваних рис, які об’єднують володарів абсолютних вікових рекордів.

Про це повідомляє видання TODAY.com.

У серпні поточного року свій 117-й день народження відсвяткувала мешканка британського графства Суррей Етель Катергем, офіційно закріпивши за собою статус найстаршої живої людини на Землі за версією Книги рекордів Гіннеса. За словами режисера Сема Гріна, за десять років роботи над проєктом цей статус встигли змінити понад десять людей. У певний момент доля випробувала і самого документаліста: у віці 55 років у нього діагностували лімфому, через що розмови про вік, здоров'я та скінченність буття набули для нього особистого сенсу.

«Коли починаєш такий фільм, здається, що знайдеш якийсь секрет або відкриєш рецепт вічної молодості. Проте згодом розумієш, що універсального секрету немає — у кожного він свій», — зазначає Грін.

Тим не менш, спостереження за побутом супердовгожителів дозволили виділити п’ять чітких закономірностей.

1. Майже абсолютна перевага жінок

Найпомітніша закономірність серед велетнів віку — гендерна. Переважна більшість володарів титулу найстарішої людини світу — це жінки.

Цей факт має наукове підтвердження: за даними масштабного дослідження New England Centenarian Study Бостонського університету, жінки становлять 85% від усіх людей, які переступили 100-річний поріг, і понад 90% серед тих, хто дожив до 110 років і більше. Абсолютний світовий рекорд тривалості життя також належить жінці — француженці Жанні Кальман, яка пішла з життя у 1997 році у віці 122 років.

2. Стійкість перед лихом і відсутність страху смерті

Попри те, що всі герої фільму пережили війни, пандемії, економічні кризи та втрату власних дітей, жоден із них не виглядав зломленим чи озлобленим на світ. Більшість супердовгожителів вирізняються завидною психічною стійкістю та спокійним життєлюбством.

Японка Кане Танака, яка прожила 119 років, пережила дві світові війни, подолала рак та поховала чоловіка й дітей, сформулювала свій життєвий принцип просто: «Не хвилюйся і не забивай собі голову зайвим». А 117-річна іспанка Марія Браньяс, яка в дитинстві перенесла «іспанку», а у віці 113 років успішно перехворіла на COVID-19, часто повторювала доньці, що життя — це подарунок, який триває просто зараз.

Сем Грін також звернув увагу на дивовижну рису: ніхто з його співрозмовників не зациклювався на темі смерті:

«Вони не говорили про смерть і, схоже, взагалі про неї не думали. Вони не боялися її, але й не чекали з нетерпінням. Вони жили сьогоднішнім днем і просто сприймали все так, як є».

3. Соціальні зв’язки та постійна турбота

Жоден супердовгожитель не живе в ізоляції. Режисер помітив, що всі вони перебувають в оточенні люблячої родини, уважного персоналу будинків догляду або згуртованої релігійної громади.

Яскравим прикладом стала японка Кане Танака: її дні були сповнені спілкування з родичами, персоналом закладу та суперниками за настільною грою «Отелло», де вона щодня тренувала пам'ять. Стосунки та соціальний контекст виявилися для цих людей фундаментом щоденної життєвої енергії.

4. Стабільна рутина та передбачуваність дня

Ще один спільний знаменник — суворий і незмінний розпорядок дня. Супердовгожителі прокидаються, снідають, відпочивають і лягають спати в один і той самий час упродовж десятиліть.

Така передбачуваність формує для літньої людини відчуття безпеки та істотно знижує рівень хронічного стресу. Для багатьох частиною цієї рутини залишалися улюблені заняття: так, ямайська довгожителька Вайолет Браун грала на органі в місцевій церкві впродовж 80 років, а американка Сюзанна Мушатт Джонс ніколи не порушувала графік свого денного сну.

5. Помірне задоволення без жорстких самообмежень

Мабуть, найбільш несподіваний висновок: ніхто з найстаріших людей світу не був прихильником спартанських дієт чи виснажливих оздоровчих практик. Навпаки, їхній раціон включав улюблені маленькі слабкості, якими вони насолоджувалися без почуття провини:

• Сюзанна Мушатт Джонс (116 років): щоранку з'їдала порцію смаженого бекону з кукурудзяною кашею;
• Емма Морано (117 років): упродовж 90 років щодня вживала сирі яйця та трохи бренді;
• Сестра Андре (118 років): не уявляла свого дня без келиха червоного вина та шматочка темного шоколаду.

Головним правилом для них завжди залишалася природна поміркованість: вони не переїдали, але й не відмовляли собі в радості смачної їжі.

Як підсумовує режисер, титул найстарішої людини планети — це результат фантастичної біологічної лотереї, яку неможливо спланувати заздалегідь. Проте вміння радіти дрібницям, не нервувати через дрібниці та підтримувати зв’язок із близькими — це те, що кожна людина може застосувати у власному житті вже сьогодні.

Цей матеріал має виключно загальноінформаційний характер і не містить медичних порад чи рекомендацій щодо зміни раціону, способу життя чи лікування. Якщо у вас є питання щодо вашого здоров’я, харчування або тривалості життя, зверніться до кваліфікованого лікаря або профільного медичного спеціаліста.

Більше новин читайте на наших інтернет-ресурсах:
Телеграм-канал  - Facebook  - Instagram.