Час весіль, теплих токів та пташиних прогнозів: народний календар на тиждень

Церковна історія, перевірені віками прикмети та селянські звичаї: як з 28 вересня по 4 жовтня наші предки ладнали господарство до морозів, просили про заміжжя та передбачали майбутню зиму.

28 вересня — Собор преподобних отців Києво-Печерських у Ближніх печерах

Цього дня згадують багатьох подвижників Києво-Печерської лаври, чиї мощі спочивають у Ближніх печерах. Серед них були не лише ченці, а й лікарі, іконописці, літописці, люди з князівського оточення. Згодом підземні печери стали своєрідним некрополем давнього Києва. А за старим стилем 28 вересня вшановували святого Микиту Готфського. Саме тому в народі день називали Микитою Гусятником.

Назва добре пояснює, чим у цей час займалися в селянських господарствах. Гусей, яких усе літо відгодовували, починали забивати, м’ясо заготовляли про запас, а пух і пір’я використовували в господарстві. Та й живих птахів не залишали без уваги: якщо гуси ховали голову під крило, чекали похолодання. Дикі зграї теж були своєрідним прогнозом. Рано відлетіли — зима близько. Високо летять — холоди не поспішають, низько — погода невдовзі зміниться.

29 вересня — преподобний Кіріак, пустельник

Кіріак жив у V столітті й багато років провів самітником у пустелі. За церковним переказом, він присвятив життя молитві та суворій аскезі. Йому приписують неабияку витривалість і довголіття: згідно з житієм, Кіріак прожив понад сто років.

Цікавили людей і звичайні, на перший погляд, речі. Наприклад, без потреби намагалися не вдягати чужого одягу: вірили, що разом із річчю можна «перейняти» долю її господаря. А за небом і деревами вгадували майбутнє. Ясна зоряна ніч обіцяла добрий урожай наступного року, а листя, яке пожовкло, але довго не опадало, — затяжну осінь.

30 вересня — святитель Михаїл, перший митрополит Київський і всієї Русі

Про першого Київського митрополита Михаїла історичних відомостей небагато. Церковна традиція вважає, що наприкінці X століття він прибув до Києва з Константинополя, за князя Володимира, і брав участь у становленні християнської церкви. Йому також традиційно приписують участь у хрещенні киян.

А за старим календарем 30 вересня було днем Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії. У народі його називали бабиними іменинами й вважали жіночим днем. Існував незвичайний звичай: жінки збиралися разом і плакали. Іноді навіть без особливої причини. Вважалося, що так можна виплакати накопичений смуток і «випустити» з дому біду. Поплакавши, поверталися до звичайних справ і вже з легшим серцем дивилися вперед.

1 жовтня — Покрова Пресвятої Богородиці

За новим календарем Покрову відзначають 1 жовтня, тоді як раніше святкували 14-го. В основі свята — давній переказ про явлення Богородиці у Влахернському храмі Константинополя. Під час молитви святий Андрій Юродивий побачив Діву Марію, яка простягнула над людьми свій покров. Цікаво, що особливо широко свято поширилося саме на Русі, тоді як у Візантії згодом втратило колишнє значення.

Для наших предків Покрова була не просто церковним святом, а помітною межею року. Польові роботи добігали кінця, зате починався весільний час. Дівчата чекали цього дня з особливим інтересом: вірили, що та, яка першою поставить свічку Богородиці, раніше за інших вийде заміж. Просили про доброго судженого, готували рушники.

2 жовтня — священномученик Кипріан, мучениця Юстина, преподобний Андрій

Історія Кипріана могла б стати сюжетом пригодницької повісті. За церковним переказом, спочатку він був язичницьким жерцем і займався магією. Усе змінилося після зустрічі з християнкою Юстиною, яку Кипріан намагався підкорити чаклунством. Зрештою він відмовився від колишнього життя, прийняв християнство і став єпископом.

А народний календар цього дня нагадує про зовсім мирне заняття — бджільництво. Пасічники готували вулики до зими й придивлялися, як бджоли запечатують свої домівки. Чим більше воску та прополісу використовували комахи, тим холоднішої зими чекали. Був і своєрідний моральний заповіт дня: не вихвалятися, не розповідати чужим про сімейні плани й не сваритися. Вважалося, що зайві слова можуть накликати неприємності.

3 жовтня — священномученик Діонісій Ареопагіт

Діонісій Ареопагіт — одна з найзагадковіших постатей раннього християнства. Церковна традиція вважає його єпископом Афін і мучеником. У Середньовіччі ім’я Діонісія стало особливо відомим завдяки творам про небесну ієрархію, ангелів і духовний світ.

Народні прикмети цього дня були набагато земнішими. Дивилися на павутиння: якщо воно довго трималося в траві та літало в повітрі, чекали сухої погоди. В окремих місцевостях гілочку осики носили як оберіг. А перед дзеркалом намагалися довго не затримуватися. За повір’ям, того дня власне відображення могло показати людині те, чого їй знати не варто.

4 жовтня — священномученик Ієрофей, єпископ Афінський

За церковним переказом, Ієрофей був учнем апостола Павла і першим єпископом афінської громади. Його вважають одним із перших християнських єпископів Афін.

А тим часом у селянському господарстві вже не до спочинку — зиму треба зустріти у всеозброєнні. Перевіряли запаси, утеплювали хліви й комори, заготовляли корм і паливо. Під час молотьби в деяких місцевостях працювали навіть уночі: біля току розпалювали вогонь, співали, розмовляли, а після роботи їли гарячу кашу. Праця ставала спільним обрядом. І знову придивлялися до природи: якщо миші перебиралися ближче до людського житла — чекали ранніх холодів, а високий міцний мурашник вважали ознакою суворої зими.

Більше новин читайте на наших інтернет-ресурсах:
Телеграм-канал  - Facebook  - Instagram.