18 вересня 2026/ 14:00/ / МИКОЛАЇВ І ОБЛ.
Слово архівам: Наталія Лисенко – відома акторка, народжена на миколаївській землі
О.В. Серединський, член науково-експертної ради Державного архіву Миколаївської області, кандидат історичних наук.
У м. Миколаїв народилось багато талановитих людей про яких майже нічого невідомо.
У метричній книзі Сімеоно-Агрипиненської церкви м. Миколаїв Херсонського повіту Херсонської губернії за 1880 рік, яка зберігається у Державному архіві Миколаївської області, є актовий запис № 61 від 26 серпня про народження 10 серпня 1880 року Наталії Лисенко – племінниці видатного українського композитора Миколи Віталійовича Лисенка. Її батько – Андрій Віталійович Лисенко, колезький асесор, на момент народження доньки був судовим лікарем Другого Чорноморського флотського екіпажу. Він у 1876 році закінчив медичний факультет Київського університету, брав участь, як доброволець, у війні Сербії проти турків і в російсько-турецькій війні 1877-1878 років.
У м. Миколаїв Лисенко А.В. брав участь у засіданнях місцевого товариства морських лікарів, де виступав з доповідями про проблеми хірургії. Також займався справами улаштування у місті амбулаторії цього товариства. Після виходу у відставку в 1884 році Андрій Віталійович, разом з родиною, переїхав до Знам'янки (нині Кіровоградська область), де завідував місцевою залізничною лікарнею.

Наталія Лисенко [1880-1969 рр.] народилась у родині, де дуже захоплювались музикою і театром. Її дядько, славетний український композитор М.В. Лисенко, з дитинства пробудив у Наталії любов до мистецтва. Її близьке оточення – це відомий український письменник М.П. Старицький та видатні актори – корифеї українського театру, які полонили маленьку Наталку своїм талантом і залюбленістю в українські пісні та мову.
У Знам’янці, де пройшли дитячі та юнацькі роки Наталії Лисенко, вона зіграла в українському аматорському театрі, який створив її батько у 1898 році, свою першу театральну роль – Катрі у виставі М.П. Старицького «Не судилось».
Після закінчення у 1904 році театральної студії, Наталія Андріївна працювала у трупах Одеси, Катеринослава та інших міст. У 1909-1912 рр. грала в театрі «Соловцов» у м. Київ.
Понад десять років провела Наталія Лисенко на театральній сцені. Це була велика школа реалістичного акторського мистецтва. Вона грала у класичному репертуарі світового театру Г. Ібсена, Ф. Шіллера та ін., спілкувалась з відомими на той час діячами театрального мистецтва. Все це сформувало її як творчу особистість зі своїми смаками, поглядами на мистецтво, сприяло потягу до реалістичної манери виконання.
Наталія Андріївна Лисенко знайомиться з Іваном Іллічем Мозжухіним, відомим на той час актором німого кіно, який згодом став її чоловіком. Захоплення І.І. Мозжухіним викликали у Наталії Андріївни зацікавлення до кіно. Іван Ілліч привів Н.А. Лисенко на знімальний майданчик, став її партнером у багатьох фільмах. Один за одним з’являються з 1915 року фільми за участю Наталії Лисенко: «На крилах смерті», «Не треба крові», «Подайте Христа ради їй», «Син ворожки», «Прокурор» та ін. Вона створила на екрані свій стиль, свій тип жінки – свавільної, гордої, незалежної. Актриса прагнула розкрити ці образи неоднозначно, багатомірно, показати героїнь страждаючих, сильних, протестуючих. Загалом Наталія Андріївна Лисенко до 1920 року знялась більше як у 40 фільмах.
У 1918 році, у буремні революційні часи, в Ялті зібрались найвидатніші актори: В. Холодна, І. Мозжухін, Н. Лисенко, В. Кораллі, В. Стрижевський, П. Чардинін та ін., які продовжили зніматись у кіно. У 1920 році, спасаючись від червоного терору, І. Мозжухін та Н. Лисенко виїхали до Франції.
У Франції в 1920-ті – 1930-ті роки Наталія Лисенко знялась у багатьох фільмах. Найкращі із них: «На рейді», «Минають тіні», «Дитя карнавалу», «Кін» та ін.
Однак, особисте життя у Н.А. Лисенко не склалось. З Іваном Мозжухіним вона розлучилась, жила самотньо. Останні роки свого життя Наталія Андріївна хворіла, втратила зір, тому доживала у Будинку для старенних акторів, неподалік від Парижу. Померла видатна акторка 7 жовтня 1969 року, похована на цвинтарі Сент-Женев’єва-де-Буа.
О.В. Серединський, член науково-експертної ради
Державного архіву Миколаївської області,
кандидат історичних наук.
Більше новин читайте на наших інтернет-ресурсах:
https://t.me/upravda - Телеграм-канал;
https://www.facebook.com/upravda - Facebook;
https://www.instagram.com/yuzhka_newspaper/ - Instagram/