Освіта, яка не зупиняється: як Миколаївщина розпочала новий навчальний рік в умовах війни. Гаряча лінія “Південної правди”

Повномасштабна війна, яка триває вже п’ятий рік, докорінно змінила роботу всієї системи освіти України. Як і вся Миколаївщина, освітяни дуже болюче відчули на собі наслідки російської агресії. Під час ворожих обстрілів в області зруйновано 24 освітні заклади — 8 дитсадків і 16 загальноосвітніх шкіл. Ще 286 закладів зазнали пошкоджень. Значну частину з них уже вдалося відновити.

Для педагогів, батьків, дітей та студентів навчання в умовах війни стало щоденним випробуванням. Освітній процес переривають повітряні тривоги, заняття переносяться до укриттів, питання безпеки є невід’ємною частиною організації навчання.

Про те, як працює освітня галузь Миколаївщини в умовах війни, які проблеми найбільше турбують батьків, педагогів школярів і студентів та які рішення знаходять на рівні області, йшлося під час чергової гарячої лінії «Південної правди». На запитання читачів та журналіста відповіла директорка Департаменту освіти і науки Миколаївської ОВА Алла Веліховська.

- Алло Борисівно, в чому особливість початку навчального року 2026? – запитання ведучого «гарячої лінії». 

- Під час підготовки до нового навчального року ми провели масштабну різнобічну роботу, щоб вивести на очне навчання, або за змішаною формою максимальну кількість дітей. Перш за все дбаючи про їх безпеку.

Нині заклади освіти Миколаївської області використовують 723 захисних споруди, що на 38 більше, ніж торік.

З них 563 — найпростіші укриття, 160 — сховища та протирадіаційні укриття (ПРУ). Більшість захисних споруд — 538 (74,5%) — є власними укриттями закладів освіти. Ще 185 (25,5%) об’єктів надані закладам іншими суб’єктами господарювання.

Важливим напрямом залишається будівництво та облаштування нових укриттів. У 2026 році на реалізацію відповідних проєктів передбачено 216,6 млн гривень державної субвенції. Кошти спрямовані на реалізацію 10 проєктів.

Завершується, зокрема, будівництво нової споруди цивільного захисту у Врадіївському ліцеї №2. За одним із проєктів громада відмовилася від продовження робіт, ще за вісьмома роботи тривають.

Таким чином, мережа укриттів у закладах освіти області поступово розширюється. Окремі проєкти, розпочаті раніше, продовжують реалізовуватися і в 2026 році.

Висновок про відповідність укриттів затвердженим стандартам після обстеження надає комісія ДСНС.

Крім цього напряму освітні заклади також повинні відповідати іншим вимогам. Свої приписи після перевірок надає поліція охорони, Держпродспоживслужба. 

Тож, після всіх належних перевірок та висновків в новому 2026/2027 навчальному році на Миколаївщині запрацювали: очно – 199 закладів (52%), змішано – 142 заклади (37%), дистанційно - 41 заклад (11%), Навчаються очно та змішано 75 236 учнів, 13564 дітей навчаються дистанційно або за індивідуальною формою.

- Мабуть найбільш безпечні під час воєнного стану заклади, облаштовані під землею. Чи створено в Миколаївській області підземні школи?

 - Ні, поки такої можливості не маємо. Є підземні освітні простори, створені за допомогою донорів. Більшість  з них - одна велика кімната, розрахована на 400-500 учнів, де влаштувати кабінетну систему для навчання окремих класів неможливо. Але безпекову функцію вони виконують надійно.

- Чому батьків просять не заходити до школи, а передавати дитину на вході? – запитує Оксана Вікторівна з Миколаєва.

- Це пов’язао з безпекою та організацією роботи закладу освіти. Коли до приміщення школи заходить обмежене коло людей, адміністрації  та офіцерам безпеки легше контролювати доступ сторонніх осіб та розуміти, хто перебуває всередині будівлі.

Особливо це важливо в умовах воєнного стану. У разі повітряної тривоги школа повинна оперативно організувати переміщення учнів та працівників до укриття й мати чіткий облік людей, які перебувають у закладі. Присутність великої кількості батьків може ускладнювати цей процес.

Крім того, обмеження доступу батьків допомагає не порушувати навчальний процес. Постійне перебування сторонніх дорослих у коридорах може відволікати учнів і педагогів.

Водночас це не означає, що батьки взагалі не можуть потрапити до школи. Якщо виникла потреба поспілкуватися з учителем, адміністрацією чи вирішити інше питання, то це цілком можливо. Для цього необхідно зв'язатися з адміністрацією закладу і вам порадять час зустрічі з учителем або нададуть супроводжуючого. Це звичайна європейська практика відвідування батьками закладу.

- При організації харчування у школах які витрати на сабе повинна взяти громада, а що оплачує держава. Як у школі створити харчоблок? – запитує жителька Первомайського району.

- По-перше, нагадаю, що для прифронтових територій, до яких належить і Миколаївщина, у школах, де діти перебувають чотири і більше години, для них передбачене безкоштовне харчування. Гроші на це виділяє держава з розрахунку 50 грн на день для учнів 1-4 класів та 60 грн – для школярів 5-11(12) класів. На ці гроші громада має закуповувати продукти. Роботу ж харчоблоків, кухарів, підвіз продуктув до закладу оплачує громада із своїх коштів.

Закупівлю продуктів здійснюють не заклади освіти (як це часто помилково вважається), а уповноважені на це структури (наприклад, КОП, відділ освіти громади).

В закладі освіти повинні бути належним чином обладнані харчоблоки.

На створення, реконструкцію або модернізацію шкільного харчоблоку у школах держава надає субвенцію для співфінансування. Пріоритет надається закладам з більшою кількістю учнів, або тим, які наступного року стануть академічними. Є спеціальний брендбук, у якому розписані всі вимоги до майбутнього харчоблоку: обладнання, будматеріали, фарби, дизайн тощо. Громада закуповує посуд, наймає кухарів, влаштовує для них навчання з підвищення кваліфікації, щоб вони мали допуск до готування їжі для учнів.

Надалі, щоб харчоблок запрацював, необхідний дозвіл Держпродспоживслужби яка проведе відповідну перевірку.

- Скільки дітей з Миколаївщини навчаються за кордоном і чи можуть вони одночасно отримувати освіту там і в українській школі? – запитання від «Південної правди»

- На початку повномасштабної війни з Миколаївщини виїхало близько 20 тисяч учнів. На сьогодні 3 586 школярів перебувають за кордоном, але одночасно є учнями українських шкіл.

Взагалі кількість їх в нашій області зменшилась як через невтішну демографічну ситуацію, так і у зв’язку бойовими діями. Діти виїхали разом з батьками, багато з них «закріпились» в інших країнах і розглядають інший формат навчання. Тому державою було прийнято рішення, щоб ці діти не відривались від України та отримали український атестат, організувати  дистанційні класи, у яких вивчають тільки український компонент. Тобто, українську мову і літературу, історію України, географію України, право України, мистецтво України. Всі інші предмети вивчають очно за кордоном, і в підсумку мають два атестати – український і країни свого перебування. Тобто, продовжити навчання після школи така людина може і в Україні, якщо вирішить повернутись.

- Чи є можливість вступу до вищих навчальних закладів України для випускників, які перебувають на тимчасово окупованих територіях? – запитання від жителя Баштанського району Олега.

- Для дітей, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, максимально спрощено вступ до українських закладів як вищої освіти, так і фахових професійних закладів передвищої освіти (колишні технікуми). Їх заяви на вступ можуть подати родичі, друзі, знайомі, які перебувають на підконтрольній Україні території. Результати НМТ для цього не потрібні, як і атестат. Потім у майбутнього студента є три місяці, щоб приїхати (можливо через треті країни) і долучитися до навчання.  Для них у кожній групі заброньовано 10%, але не менше одного місця. Також для них складається індивідуальний графік навчання, гарантується проживання та стипендія.  

 Напередодні вступної кампанії держава проводила масштабну роз’яснювальну роботу, особливо  серед людей, які виїхали з ТОТ і мають зв'язок з тими, хто залишився там. З правилами вступу для майбутніх студентів з ТОТ, або тих, хто має пільги, можна ознайомитися на сайті МОН, сайтах департаментів ОВА, управлінь освіти, шкіл тощо.

- Чи правда, що освітянам Миколаєва з жовтня перестануть виплачувати зарплату через нестачу бюджетних коштів? Яка ситуація з цим? – запитує вчителька з обласного центру.

- Тут треба розібратися про кого йдеться. Заробітну плату вчителям та асистентам учителя виплачує  держава через субвенцію. Ці гроші закладені в Державний бюджет. Напередодні вересня була невелика затримка, але наразі питання вирішено і педагоги починають отримувати кошти. Субвенцію перерахували до кінця грудня. Тож затримок бути не повинно.

Але оплата праці асистентам дитини здійснюється з місцевих бюджетів.

Як вже неодноразово повідомляли органи міської влади, в бюджеті Миколаєва виник дефіцит коштів. Також відомо, що міська рада зверталась до Кабміну із запитом на отримання додаткового фінансування. Я не можу прогнозувати результат цього, але що гроші активно шукають – то є факт.   - Я працюю асистентом вчителя з інклюзивної освіти у дистанційному класі, займаюся з дитиною у неї вдома. Наразі асистенти, які працюють у школах очно, отримують вдвічі більше доплати до окладу, передбаченої на прифронтових територіях, ніж ті, хто працює дистанційно, як я. Вважаю це несправедливим. Адже з учнем вдома працювати складніше — немає можливості використовувати додаткові матеріали, які є в шкільному класі (все це доводиться виготовляти або шукати самій), відвідати ресурсну кімнату з якісним обладнанням для психологічного розвантаження тощо. Асистенти ж, які працюють у школах, мають доступ до цих інструментів освіти. То чому така різниця в оплаті? - звертається Ірина з Миколаєва.

 - Справді є така ситуація і я вас прекрасно розумію. Згідно із законодавством доплата вчителям та асистентам учителя прифронтових теріторій здійснюється за дні, які вони відпрацювали в закладі. Така вот колізія. Ми вже неодноразово звертались до Міністерства освіти та науки, з пропозицією вирішити це питання і нам обіцяли його вирішити. Але про результат та конкретні терміни я вам  повідомити не можу.

- Чому в рейтингу областей за результатами НМТ Миколаївщина вже кілька років посідає останнє місце? – запитання від читача з Миколаєва.

- Так, комусь вигідно роздувати з цього сенсацію, але я скажу наступне. Якщо дивитись на середній бал НМТ по Україні, то серед областей  Миколаївщина має 129,36. Львівщина, яка на першому місці, має 139,77. В той же час у Миколаївській області відсоток випускників шкіл, які успішно склали тестування – 94% (Львівська область 96%), і він більший, аніж, наприклад, у Закарпатській чи Чернігівській. Тобто, у нас 94% дітей мали реальні шанси після школи вступити до вишів. І я не розумію навіщо з таблиці рейтингів робити сенсацію про «найгірше» НМТ на Миколаївщині. Результати можуть бути кращими, але я не вважаю їх провальними.

Можна багато дискутувати щодо причин, але ті, хто всі пять років повномасштабного вторгнення перебуває на Миколаївщині, прекрасно розуміє ситуацію в якій опинилися наші діти та вчителі. Це психологічне виснаження, посттравматичні синдроми, хронічна втома через недосип. І давайте не будемо забувати про різницю в умовах, у яких перебувають освітні заклади тих, більш безпечних областей і прифронтових, однією з яких є Миколаївщина. Коли під час освітнього процесу наші діти разом з учителями вимушені сидіти в укриттях, чи займатись дистанційно. Причому дистанційно - також не завжди через відсутність інтернету та відключення мобільного зв'язку.

А ще – з початку повномасштабної війни частина педагогічних працівників також виїхала з області і далеко не всі сюди згодом повернулись.   

Ще один момент – діти, які з батьками виїхали з Миколаївщини до інших, більш спокійних регіонів України, нині дають бали тим самим регіонам.

Миколаївщина також має випускників, які отримали 200 балів. Тим, хто має 200 по двом і більше предметам, виплачується одноразово стипендія у сумі 20 титсяч грн, а вчителям, які їх підготували, 10 тисяч грн.

До речі, результати НМТ ніяк не можуть вплинути на атестацію школи, її директора та вчителів. Департамент освіти і науки вже понад 10 років не має повноважень перевіряти якість освіти в освітніх закладах. Ці функції передано Державній службі якості освіти України, як спеціальній структурі  створеній в структурі МОН. Доступ до навчального процесу в освітніх закладах Миколаївщини має Південне міжрегіональне управління цієї служби.  Не всі про це знають, тому левову частку критики за НМТ отримує саме наш обласний Департамент. Такі реалії.

Від себе я хочу висловити велику подяку кожному освітянину, який сумлінно виконує свої обов'язки, щодня навчає майбутнє України, часто в нелюдських умовах. Дякую за вашу працю, мої шановні  колеги!

- У будівлі Новобузького фахового педагогічного коледжу вже багато років навчаються і учні школи №1, в якій вже років з десять тому обвалились стіни. Для цієї школи шукають нове приміщення? – запитання від журналіста «Південної правди».

- Я можу сказати одне – освітній системі Миколаївщини потрібен цей фаховий коледж, який готує вчителів і користується великим попитом. До речі, там, за допомогою донорських коштів ЮНІСЕФ в останній час багато чого зроблено для благоустрою і комфорту. Їдальня, санвузол тощо. Заклад прийшов на допомогу згаданій школі у ситуації, яка склалась, і це вже триває багато років. Але буде правильно, якщо для школи визначать окреме приміщення, де вона буде повноцінно працювати. Я багато років знайома з колективом закладу. Там працюють прекрасні педагоги, вихованці яких щорічно мають стабільно високі  результати. І вирішення цього питання повинна взяти на себе громада Нового Буга. Їй для цього надані всі повноваження.

- Наскільки гостро нині стоїть кадрова проблема у закладах освіти Миколаївщини?

- Дуже гостро, як і по всій країні, а особливо, у прифронтових областях.

Навчальний процес на Миколаївщині нині забезпечують 9428 педагогічних працівників. Є 356 вакансій. Найбільше не вистачає (67)  психологів. Бракує вчителів математики, фізики, хімії, англійської мови. Ті хто є – здебільшого пенсійного віку, а передавати естафету їм часто нікому, тому що молодих фахівців з цих предметів дуже мало.

Коли хтось критикує Департамент освіти, запитує, чому не вистачає вчителів, моє зустрічне запитання – а ваші діти пішли навчатись на педагога? Якщо ні, то чому? Відповідь очевидна.

Відзначу, що нервовий стан вчителів прифронтової Миколаївської області відрізняється від стану в багатьох інших областях. І підготовка кадрів також. Вони працюють в міру своїх сил. Я хочу подякувати кожному педагогу, який весь цей тривожний воєнний час навчає дітей, готує до олімпіад і конкурсів, проходить підвищення кваліфікації за будь-яких умов. Хто чекає і переживає за своїх чоловіків, синів, рідних  які захищають на фронті наше мирне життя, щодня працюють наближаючи нашу перемогу. 

Попри всі негаразди, система освіти Миколаївщини продовжує працювати. Адже сьогодні процес отримання освіти — це не лише знання та професійна підготовка. Для дітей і молоді він є також важливою опорою в соціумі, можливістю спілкуватися, розвиватися та будувати плани на майбутнє.

Отже працюємо далі на благо рідного краю, на благо України.

+++++++++

        Запитань під час нашої «гарячої лінії» надійшло чимало, але впевнені, що їх з визначеної освітньої теми також багато ще залишилось. Тож, на них можна отримати відповіді у департаменті освіти та науки Миколаївської обласної держадміністрації за телефоном (0512) 37-93-93 або на сайті https://oblosvita.mk.gov.ua/