Люди в Середньовіччі спали у два етапи, коли все змінилося

Для сучасної людини несподіване пробудження посеред ночі зазвичай сприймається як безсоння або прикра перешкода перед робочим ранком. Проте протягом значної частини людської історії такий нічний розпорядок був природною нормою. У Середньовічні часи, а нерідко й задовго до них, мешканці різних континентів спали у два етапи, прокидаючись на кілька годин серед ночі перед тим, як заснути вдруге. Про історію виникнення теорії двофазного сну та побут людей у минулому 31 серпня 2026 року повідомила журналістка та авторка дослідницьких матеріалів Іден Ґордон у виданні Mental Floss.

Від суду XVII століття до давніх рукописів

Гіпотезу про те, що предки спали у два підходи, уперше сформулював і детально обґрунтував американський історик, професор Вірджинського політехнічного інституту Роджер Екірх (Roger Ekirch). Поштовхом до дослідження стали судові матеріали 1699 року: дев'ятирічна дівчинка Джейн Роут давала свідчення про вбивство матері, скоєне в ніч на 13 квітня, і між іншим згадала, що вони прокинулися від «першого сну» якраз перед подією. Буденність, із якою дитина вжила цей вислів, спонукала історика розпочати пошук інших подібних згадок в архівах.

Дослідження підтвердили системність явища. Поняття «першого» та «другого» сну трапляються в «Кентерберійських оповідях» Джеффрі Чосера та у творі Вільяма Болдвіна «Стережися кота», який вважається одним із перших сатиричних романів. Аналогічні терміни виявили в старовинних баладах, медичних трактатах і публіцистиці не лише Англії, а й країн Африки, Південної Америки та Близького Сходу. Більше того, посилання на двофазний сон знайшли в античних джерелах грецького філософа Плутарха та римського історика Тіта Лівія.

Як проходили нічні години неспання

У середньовіччі умови нічного відпочинку суттєво відрізнялися від сучасних. Сім'ї часто спали великими групами: батьки, діти, родичі та наймити ділили одне спільне ліжко, у якому нерідко заводилися паразити. Існував чіткий порядок розміщення: дочки лягали поруч із матір'ю, мати — біля чоловіка, далі вкладали синів та інших родичів.

За реконструкцією Роджера Екірха, «перший сон» зазвичай тривав приблизно з дев'ятої до одинадцятої години вечора. Після цього люди прокидалися і не спали орієнтовно до першої чи другої години ночі. Цей проміжок використовували для хатніх справ, молитов, філософських роздумів, бесід або інтимної близькості, якщо подружжю вдавалося знайти усамітнення:

«Сім'ї піднімалися з ліжок, щоб сходити в туалет, покурити тютюн і навіть відвідати найближчих сусідів. Залишаючись у ліжку, багато людей також займалися коханням, молилися і, що найважливіше, розмірковували про сни, які зазвичай передували пробудженню від їхнього "першого сну". Ці видіння не лише були надзвичайно яскравими, але й їхні образи набагато менше вторгалися б у свідому думку, якби сплячі не ворушилися до світанку».

Вплив цивілізації та біологічні експерименти

Звичний для століть режим зламала поява штучного освітлення. Доступне світло дозволило людині затримуватися перед сном допізна, водночас пригнічуючи вироблення гормону мелатоніну, що зрушило засинання на пізніший час. Проте численні наукові експерименти, під час яких сучасні добровольці впродовж кількох тижнів жили в ізоляції без годинників і штучного світла, показали: організм людини природним чином повертається до розбиття нічного сну на дві окремі фази.

Більше новин читайте на наших інтернет-ресурсах:
Телеграм-канал  - Facebook  - Instagram.