«Коли зв’язок працює — про зв’язківців не згадують»: історія воїна із Первомайська

41-річний Юрій із Первомайська на Миколаївщині вже понад десять років служить у Збройних Силах України. До війська прийшов у 2015 році — після розмови з товаришем, який уже захищав Україну.

До служби Юрій працював у цивільній сфері — був контролером, кондуктором, ревізором, працював у Києві. Але зрештою вирішив стати до лав війська.

Перші роки служби провів у розвідці, виконував завдання на Луганщині. Попасна, Станиця Луганська, Щастя, Лисичанськ, Трьохізбенка — географія його служби поступово розширювалася разом із бойовим досвідом.

У 2018 році Юрій змінив спеціальність. Після народження третьої дитини вирішив перевестися ближче до рідного краю — у 40-ву окрему артилерійську бригаду.

«Жінка була вагітна, народила третю дитину. Сказала: «Досить, треба щоб удома частіше був». Так я і перевівся до 40-ї артилерійської бригади, бо це наша бригада з Первомайська».

Так розвідник став зв’язківцем. Фах виявився не зовсім новим: ще у попередньому підрозділі Юрій працював із різними засобами зв’язку, тому співбесіду на нову посаду пройшов без проблем.

Сьогодні його робота — забезпечувати надійний зв’язок командного пункту артилерійської бригади. Інтернет, радіо, телефонія, супутниковий зв’язок — усе має працювати безперебійно. Якщо один канал зникає, потрібно швидко перейти на резервний.

Здавалося б, зв’язківець перебуває далеко від безпосереднього вогню. Але від його роботи залежить, чи вчасно дійде інформація з позицій до командування і чи будуть передані необхідні накази тим, хто безпосередньо виконує бойові завдання.

Це особливо відчувалося восени 2022 року під час Слобожанської наступальної операції. Юрій тоді забезпечував зв’язок на одному з командних пунктів і на власні очі спостерігав, як розгорталося звільнення Харківщини.

«Найбільше запам’яталося, коли надійшла інформація, що треба йти далі, бо нехороші люди відходять з позицій».

Для Юрія це був один із найбільш пам’ятних моментів служби. Надійний зв’язок у ті дні означав можливість швидко передавати інформацію, координувати дії підрозділів і використовувати сприятливу ситуацію на полі бою.

За роки служби військовий побачив, наскільки змінилися технології. Радіозв’язок доповнився сучасними інтернет- і супутниковими системами, зокрема Starlink. Але принцип залишився незмінним: зв’язок має бути завжди.

«Я перебуваю на командному пункті, розгортаю його і повністю забезпечую зв’язком. Тобто Інтернет, радіо, телефонія — повністю весь зв’язок, який у нас є і який ми використовуємо».

Є у зв’язківців своє професійне правило — якщо про них не згадують, значить, вони добре виконали свою роботу.

«Коли зв’язок працює, про зв’язківців не згадують. Це ознака, що ми з усім впорались добре».

Юрій — один із тих військовослужбовців, чия робота часто залишається непомітною для стороннього ока. Проте саме з таких щоденних, професійно виконаних завдань складається спроможність українського війська.

Уродженець Первомайська вже понад десять років служить Україні. І сьогодні, виконуючи свою непросту роботу на бойовому напрямку, він продовжує захищати те, що для нього починається з рідної Миколаївщини — свою сім’ю, своє місто і свою країну.

 
Фото: особистий архів героя