На Чернігівщині мешкає мала бурозубка, яка взимку зменшується у розмірах на 30%

З настанням холодів у тварини скорочується товщина кісток і довжина тіла, а також стають меншими внутрішні органи: серце, печінка та нирки. Мозок бурозубки зменшується на 15–30%, а череп стискається через перебудову кісткової тканини. Загальна маса ссавця знижується на третину від його звичних 2,5–6 грамів. Навесні всі органи та розміри тіла повертаються до норми. Довжина найбільших особин разом із хвостом сягає 10 сантиметрів, причому хвіст становить майже половину загальної довжини.

Бурозубка мала має один із найвищих рівнів метаболізму серед тварин і змушена шукати їжу кожні дві години цілодобово. Основу її раціону складають дрібні комахи та інші безхребетні. Серцевий ритм тварини б'ється майже безупинно. Зуби мають червоно-бурі верхівки через осадження заліза, що захищає їх від зношування.

Тварина мешкає у вологій місцевості з густою рослинністю, підліском та опалим листям. Загалом у Євразії виду не загрожує зникнення, проте окремі місцеві популяції потребують уваги через руйнування природного середовища, використання пестицидів і зменшення кількості безхребетних. Вид внесено до Додатка III Бернської конвенції.