06 серпня/ 05:20/ / МИКОЛАЇВ І ОБЛ.
Міни супроводжують життя людини: особиста історія та надія у новому оповіданні Сергія Рослякова
Інф.
До нової збірки миколаївського автора Сергія Рослякова, окрім історичної повісті, увійшло оповідання «Міна», яке висвітлює драматичні події XX століття та перегукується з сьогоденням. Твір поєднує дитячі спогади про повоєнний Миколаїв та філософський погляд на мінну небезпеку під час сучасної війни.
Про це в ефірі програми «Діалог» телекомпанії «Март» розповів автор збірки, директор Миколаївського обласного художнього музею імені В. В. Верещагіна Сергій Росляков.
Ідея створення оповідання виникла під впливом власного дитячого досвіду та розповідей батька-офіцера про небезпечні знахідки після Другої світової війни:
«Чому я тоді написав "Міну" — тому що моє дитинство пройшло, ну, можна сказати, після величезної війни. Війни 41–45-го року. І я дуже багато бачив різного роду мін, бомб, які залишились після війни. І завжди мене це зачіпало. Я пам'ятаю, як я побачив, несподівано ми знайшли на дорозі в лісу міну, німецьку міну, яка була... протитанкова міна, яка була нерозряджена, вона не вибухнула, вона пролежала там до 60-го якогось року, и ми її знайшли, пам'ятаю... І після війни залишились, і вони блукали там у водах моря. І це враження дійсно з дитинства ось подвигло на те, щоб показати, що міни супроводжують інколи життя людини від народження до смерті».
Сьогодні ця тема набула особливої гостроти для жителів Миколаєва та всього півдня України через повномасштабне вторгнення:
«Ну і зараз, коли війна йде, і ми також знову бачимо, що міни є навколо нас: у воді Чорного моря вони є, і на землі є, і вони різні. І ось це... і там завершується оповідання... ну, воно такого, можна сказати, напівдетективного змісту, залишається картинкою, коли умовно він бачить... ну, герой бачить в морі міни, які пливуть, пливуть, пливуть, але їх витісняє юрба людей. Юрба людей, мирних автомобілів, мирних міст... І ось це — це така от надія, що так і буде».