Навіть без хвороб та старості: чому люди не зможуть жити довше 150–200 років

Навіть за умови повного усунення основних причин старіння середня тривалість життя людини не перевищить 146–194 років і матиме біологічну межу близько 200 років. Про це у матеріалі від 23 липня 2026 року видання The Independent повідомив науковий оглядач Вішвам Санкаран із посиланням на дослідження в журналі NPJ Ageing.

Науковці створили математичну модель, яка імітує знос різних органів під впливом соматичних мутацій — накопичувальних пошкоджень ДНК у клітинах. Ці зміни виникають протягом життя під час поділу клітин, внаслідок метаболізму або під впливом навколишнього середовища, і їх важко усунути.

Дослідники змоделювали ідеальний сценарій, у якому інші ключові фактори старіння — хронічні запалення, дисфункція мітохондрій та накопичення постарілих клітин — піддаються зворотному лікуванню.

У дослідженні зазначається: «Ми розробили поетапну модель, яка поступово включає фактори старіння у вивчення динаміки виживання населення. Ми використали її для оцінки меж тривалості життя за умови усунення всіх ознак старіння, окрім соматичних мутацій».

Вразливість органів та межі життєздатності

Розрахунки показали, що органи реагують на пошкодження ДНК не однаково. Найбільш вразливими виявилися мозок і серце, оскільки їхні ключові клітини є незамінними та майже не діляться і не відновлюються після народження. Натомість печінка постійно заміщує зношені клітини новими.

За розрахунками об'єднаної моделі органів, за умов старіння лише через мутації середня тривалість життя людини становитиме від 146 до 194 років, що приблизно вдвічі перевищує нинішній середній показник у 79 років.

Науковці зауважують у публікації: «Результати свідчать, що навіть якщо усунути всі ознаки старіння, окрім соматичних мутацій, середня тривалість життя людини досягне 146–194 років. Цей дворазовий розрив указує на те, що інші фактори старіння обмежують життя щонайменше так само суттєво, як і соматичні мутації».

Водночас автори роботи підкреслюють, що їхні висновки є теоретичними та базуються на припущеннях про взаємодію та відмови органів, а не на експериментальних даних. Основна мета дослідження — показати, що накопичення мутацій у ДНК залишатиметься головною перешкодою для продовження життя, навіть якщо медицина майбутнього зможе подолати інші механізми старіння.

Дослідники підсумували: «Наша робота є важливим першим кроком до поділу старіння на квантовані механічні компоненти. Зрештою, включення інших основних факторів старіння може відкрити шлях до створення комплексної механістичної теорії старіння».