Поки Москва тягне час, Крим розсипається: три сценарії війни

Ось, новий розворот

Останнім часом флюгер американської політики щодо країни (у тому числі, як вказують аналітики, і MAGA) розвернувся на сто вісімдесят градусів. Про це, зокрема, свідчить заява заступник представника США в Раді Безпеки ООН Дена Негреа під час засідання Радбезу 19 червня.

"Росія повинна укласти угоду; час не на боці Москви", - виголосив він.

Американський дипломат також підкреслив, що Сполучені Штати підтримують Україну та закликають Кремль до переговорного врегулювання війни.

Правда, підґрунтя для цього було дбайливо підготовлене самою Україною і нашими європейськими партнерами. Тож Штатам, схоже, просто нікуди було подітися після неуспіху з Іраном.

Нагадаємо, згадана заява в ООН прозвучала на тлі повідомлень про нові українські удари по військовій та енергетичній інфраструктурі РФ і окупованого Криму.

Зокрема, за даними української сторони та міжнародних оглядачів, останніми тижнями російська логістика на півострові зазнала серйозного тиску. Повідомлялося про обмеження продажу бензину цивільному населенню, перебої в роботі енергетичних об'єктів та ускладнення постачання окремих товарів.Окупаційна влада намагається не допустити на півострів туристів, паралельно вивозячи свої родини та майно "на велику землю".

"Порому немає, Чонгарського мосту немає, палива немає, автобусів немає, літаків немає, потягів немає, Москва мовчить", - йдеться в одному з десятків тисяч плаксивих відео з тимчасово непідконтрольного Україні півострову, записаному нещодавно цивільною окупанткою.

"Увесь Крим без бензину, Ялта тоне у каналізації. Укри, може час вгомонитися? Ми ж теж частина вашої нації", - вторить їй місцевий колаборант у відео, оприлюдненому Nexta.

На цьому тлі дедалі частіше лунають прогнози, що подібні процеси можуть торкнутися й інших окупованих територій, включно з Маріуполем, котрий залишається ключовим логістичним вузлом російських військ на півдні України.

При цьому у Кремлі звинувачують США у відмові від ролі нейтрального посередника та політиці тиску на Москву.

"Зараз ми зосереджуємося на досягненні цілей спеціальної військової операції, виходячи з того, що всі західні ініціативи та всі надії на Захід як на чесного посередника вже давно провалилися", - сказав глава МЗС Росії Сергій Лавров під час круглого столу.

Окремо російський міністр розкритикував політику Вашингтону, заявивши, що після переговорів на Алясці позиція США нібито змінилася. За його словами, Білий дім відмовляється від попередніх підходів.

Сценарій перший: реальні мирні переговори

Тож очевидно, що "голка у яйці" кремлівського диктатора Путіна лежить саме десь тут, у Криму. Як надалі можуть розвиватися події?

Останній саміт G7 продемонстрував певне зближення позицій Заходу щодо необхідності посилення тиску на Росію для завершення війни. Так, президент Франції Еммануель Макрон заявив, що американське керівництво дедалі чіткіше усвідомлює небажання Кремля рухатися до миру. За його словами, у Вашингтоні побачили, що "Росія не зацікавлена в мирі".

Водночас Кремль істерично сигналізує про готовність підтримувати контакти зі США. Речник Путіна Дмитро Пєсков цього тижня заявляв, що Москва очікує продовження діалогу з американськими представниками та позитивно оцінює їхній підхід.

Однак головна перешкода нібито залишається незмінною - питання територій. Україна продовжує наполягати на відновленні своєї територіальної цілісності, тоді як Росія не демонструє готовності відмовитися від захоплених земель.

Тому навіть за наявності переговорного процесу він може виявитися тривалим і складним.І у Вашингтоні, здається, нарешті це добре розуміють. США, схоже, більше не хочуть гратися у перемовини з Росією.

Тож не дивно, що у середу, 23 червня, 24 червня, Пєсков зробив нову заяву: наразі РФ і Україна не мають "жодних домовленостей" про нові переговори. Але коментуючи можливість продовження контактів за участю представників США Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера, Пєсков зазначив, що такі контакти продовжуватимуться і надалі. Ну хто би сумнівався?

Сценарій другий: поступове наближення до кордонів 1991 року

Між тим частина військових аналітиків вважає, що нинішня стратегія України дедалі більше спрямована не на масштабні фронтові прориви, а на системне руйнування військової економіки Росії та її логістики.

Так, колишній генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен цього тижня назвав Україну "загартованою війною"державою, яка вже стала одним із ключових факторів європейської безпеки. При цьому підкресливши, що український військовий потенціал продовжує зростати навіть попри тривалу війну.

Таким чином, якщо наші удари по нафтопереробній, портовій, транспортній та військовій інфраструктурі РФ зберігатимуть нинішню інтенсивність, Росія може зіткнутися з дедалі більшими труднощами у забезпеченні своїх угруповань на окупованих територіях.

"Москва ляже у Криму. Птахи СБС сприятимуть цьому і надалі. Різнобарвʼя цілей, споживайте, хробаки",- зазначає з цього приводу командувач СБС Роберт Бровді ("Мадяр").

У такому випадку повернення окремих районів під контроль України може відбуватися не лише військовим шляхом, а й через поступове виснаження окупаційних ресурсів, як відбувається нині з Кримом.

Втім більшість західних експертів наразі оцінюють повне повернення до кордонів 1991 року як довгострокову, а не найближчу перспективу.На відміну від українських політичних аналітиків, до речі. Котрі більш оптимістично нагадують, як майже миттєво розвалився СРСР, що нібито "був назавжди".

Сценарій третій: нова ескалація з боку Росії

Водночас ризик нового витка війни залишається високим. Той-таки Лавров днями заявив, що Москва продовжує очікувати пояснень щодо позиції США після саміту G7 та не приховує невдоволення західною підтримкою України.

Росія може відповісти кількома способами:збільшенням масованих ракетно-дронових атак по українській енергетиці, активізацією наступальних дій на окремих ділянках фронту, новими спробами тиску через Чорне море, посиленням мобілізаційних заходів усередині країни.

Втім "українське сонце" таки зійшло, як твердив колись лідер Ічкерії Джохар Дудаєв. Й український представник при ООН Андрій Мельник напередодні заявив, що терпіння Києва щодо безрезультатних дипломатичних ініціатив "не є безмежним", наголосивши на готовності України продовжувати боротьбу у разі відсутності реального прогресу.

Що далі?

Станом на сьогодні найбільш реалістичним виглядає проміжний сценарій: одночасне продовження бойових дій та дипломатичних контактів.

Вашингтон, Брюссель і Київ дедалі активніше демонструють, що ставка робиться на виснаження військового та економічного потенціалу Росії. Водночас Москва намагається виграти час і зберегти контроль над захопленими територіями.

Саме тому заява американського представника про те, що "час не на боці Москви", може виявитися не просто дипломатичною фразою, а сигналом до нового етапу міжнародного тиску на Кремль.

Кореспондент