У Миколаєві та Кривому Озері пройшли масові акції на підтримку військовополонених

Попри дощову погоду, у Миколаєві та селищі Криве Озеро відбулися масові акції-нагадування на підтримку безвісти зниклих та військовополонених українських захисників. Загалом до заходів долучилися понад 200 людей — переважно родичі, які місяцями чи роками не мають жодної звістки від своїх синів, чоловіків та братів.

Про це повідомляє видання Суспільне Миколаїв, чиї кореспонденти поспілкувалися з учасниками заходів.

Миколаїв: «Зниклі безвісти — це не вирок»

За даними інспекторки сектору превентивної комунікації Нацполіції Алли Ткаченко, на акцію в обласному центрі вийшли 150 людей. Родичі військовослужбовців поділилися своїми історіями:

Олена (переселенка з Херсонщини): розшукує чоловіка Олександра, який працював водієм і займався евакуацією бійців із лівого берега Дніпра. Він зник безвісти 19 липня 2025 року після того, як в їхній човен влучив FPV-дрон. «Він драйвер. Він евакуйовував хлопців з лівого берега. Але вийшло так, що в один із днів, коли вони здійснювали евакуацію, FPV-дрон влучив у човен. Надіємось, чекаємо… Можливо, якось врятувався, виплив. А можливо, на ту сторону виплив і потрапив до полону», — розповідає Олена.

Карина: чекає на племінника Олега, який зник безвісти у вересні 2025 року на кордоні Дніпропетровської та Донецької областей. Жінка згадує його останні слова перед розлукою: «Тьотю, не хвилюйся, бо я ще пупса не бачив». Наразі доньці Карини вже рік і чотири місяці, проте звісток від Олега досі немає.

Ірина: прийшла на захід, аби нагадати про сина Івана, який зник 16 жовтня 2024 року на Курському напрямку. За її словами, він був старшим групи й успішно виводив підрозділи з важких ситуацій. «Довів, що любить свою країну... Він у нас воїн. Він з дитинства займався різними видами бойових мистецтв: і бокс, і кікбоксинг, і вільна боротьба. Ми хочемо нагадати всім, що зниклі безвісти — це не вирок. Всіх чекаємо: і полонених, і безвісти зниклих!» — зазначає мати.

Криве Озеро: Очікування, що триває роками

У селищі Криве Озеро на аналогічний захід зібралися близько 100 місцевих жителів. Серед присутніх були матері та дружини, чиї близькі зникли під час виконання бойових завдань на різних напрямках:

Олена Прозорова з сином Євгенієм: розшукують чоловіка та батька Сергія Прозорова. До мобілізації (26 квітня 2024 року) він працював продавцем у господарському магазині. Чоловік зник безвісти 24 липня 2024 року під час боїв поблизу Григорівки на Донеччині. «На даний момент зв’язку з ним немає... Востаннє спілкувалися в ту ніч, коли він зник. Він пішов на завдання — і все», — каже Олена.

Наталія Ковінчук: шукає сина Віталія. До початку служби (16 травня 2025 року) він працював будівельником у Києві, а згодом зник безвісти.

Оксана Ксенофонтова: уже майже два роки намагається знайти сина Олександра, якого мобілізували у день його 30-річчя. Він пройшов Донецький напрямок, а після відпустки наздогнав свій підрозділ у Сумській області для виходу на Курщину. Олександр зник безвісти під час третього бойового виходу. Востаннє мати спілкувалася з ним 19 серпня 2024 року. «Рік він служив: пройшов Донецький напрямок, а потім його перекинули на Курський. Він був у відпустці, і свій підрозділ уже доганяв. Після відпустки наздогнав їх у Сумській області. Їх відправили на вихід, а на третьому виході — на Курськ. І все — зник безвісти», — згадує жінка.

Більше новин читайте на наших інтернет-ресурсах:
Телеграм-канал  - Facebook  - Instagram.