Зниження темпів російського наступу, паливна криза та удари по тилу РФ: аналіз ситуації на фронті та в тилу від ISW

Різні незалежні джерела, які використовують відмінні методології картографування бойових дій, дедалі частіше доходять спільного висновку про зниження ефективності російських наступальних операцій. Попри розбіжності в точних розрахунках площ, наявні дані чітко фіксують уповільнення просування військ РФ на тлі активізації дій Сил оборони України, а також успішні операції українських сил у глибокому та ближньому тилу противника. Про це йдеться у свіжому аналітичному огляді американського Інституту вивчення війни (ISW).

Уповільнення російського наступу: аналіз динаміки на лінії фронту

Українське профільне джерело Militarnyi, посилаючись на власні джерела в Збройних Силах України, оприлюднило інформацію, що за травень 2026 року українські військові звільнили більшу площу територій, ніж вдалося захопити російській армії. За цими даними, Сили оборони відновили контроль або ліквідували російські інфільтраційні групи на території площею близько 250 квадратних кілометрів, тоді як загарбники за аналогічний період спромоглися зайняти лише 130 квадратних кілометрів. Для порівняння, у квітні ситуація мала інший баланс: українські сили зачистили близько 80 квадратних кілометрів, тоді як російські підрозділи окупували від 150 до 160 квадратних кілометрів.

Власні розрахунки експертів ISW дещо відрізняються через використання іншої методології, проте вони демонструють ідентичний загальний тренд. Згідно з оцінками Інституту:

• У травні 2026 року російська армія змогла захопити або здійснити прорив лише на 40 квадратних кілометрах, натомість втративши контроль над територією площею близько 280 квадратних кілометрів (без урахування зон інфільтрації).

• У квітні російські війська спромоглися просунутися або проникнути на 28 квадратних кілометрів, але водночас втратили контроль над 116 квадратними кілометрами.

Військові аналітики зазначають, що точні розрахунки наразі ускладнені через специфіку бойових дій, де позиції сторін часто чергуються, а «зона ураження» від ударів безпілотників постійно розширюється. Під так званим «інфільтраційним шаром» в ISW мають на увазі зони, куди проникли невеликі групи російських солдатів, які утримують там обмежену присутність, але не мають повноцінного доктринального контролю над місцевістю.

Удари по Санкт-Петербургу та зрив кремлівського наративу стабільності

6 червня, у день закриття Санкт-Петербурзького міжнародного економічного форуму (ПМЕФ/SPIEF), українські сили завдали другої серії ударів по об'єктах у Санкт-Петербурзі та Ленінградській області. Це вкотре продемонструвало неспроможність російських систем протиповітряної оборони надійно захищати великі міста та стратегічні об'єкти навіть під час масштабних міжнародних заходів, які збирають іноземні делегації.

За офіційними даними Генерального штабу ЗСУ та Служби безпеки України (СБУ), під удар потрапила низка важливих військових та промислових об'єктів:

• Військово-морська база Кронштадт (головна база Балтійського флоту РФ);

• Нафтобаза «Петергофська» та нафтовий термінал Neste у Ломоносові;

• 15-й арсенал ВМФ Росії поблизу Ломоносова;

• Арсенал зброї, боєприпасів та техніки 1060-го центру матеріально-технічного забезпечення Ленінградського військового округу у Великій Іжорі.

Факт успішних влучань по 15-му арсеналу та Кронштадтському судноремонтному заводу підтверджується супутниковими знімками та геолокаційними відеозаписами. Крім того, влада Ленінградської області офіційно визнала виникнення пожежі поблизу Великої Іжори внаслідок нальоту БпЛА. Губернатор Санкт-Петербурга Олександр Бєглов закликав жителів залишатися в приміщеннях на час атаки, що, за наявною інформацією, сталося вперше з лютого 2022 року.

На тлі цих подій Кремль змушений посилювати оборону Москви — зафіксовано розгортання додаткового протидронного комплексу ППО «Панцир-СМД-Е» на одному з хмарочосів «Москва-Сіті». Російська опозиційна преса (зокрема видання Meduza) зазначає, що організатори форуму намагалися створити ілюзію «нормальних» умов для іноземних гостей, проте дальні удари України на відстань понад 1000 кілометрів повністю підірвали спроби Кремля продемонструвати стабільність.

Паливна криза: дефіцит бензину в РФ та на окупованих територіях

Системні удари по нафтопереробній інфраструктурі призвели до гострого дефіциту автомобільного палива. На окупованих територіях України та у прикордонних регіонах Росії зафіксовано величезні черги на автозаправних станціях.

Через внутрішні обмеження в окупованому Криму водії масово виїжджають купувати бензин до Темрюкського району Краснодарського краю РФ, що спричинило багатогодинні затори на Керченському мосту. Так званий «губернатор» Севастополя Михайло Развожаєв оголосив, що найбільші кримські мережі АЗС (TES та ATAN) повністю припиняють вільний продаж палива і відпускатимуть лише по 20 літрів бензину на руки виключно для клієнтів із заздалегідь придбаними талонами.

Головна аномалія поточної паливної кризи полягає в часі її виникнення. Опозиційне видання «Важливі історії» та місцеві медіа повідомляють про масштабний дефіцит палива у багатьох регіонах РФ. Зокрема, великі черги вишикувалися на АЗС у Татарстані, де з продажу повністю зникло дешеве дизельне пальне, а водіям пропонують лише дорогі преміум-варіанти. Брак бензину вже офіційно зафіксовано у таких суб'єктах Російської Федерації:

• Бєлгородська, Курська, Ленінградська та Саратовська області;

• Рязанська, Московська, Томська та Мурманська області;

• Воронезька, Орловська, Новгородська та Камчатська області;

• Республіка Карелія та Красноярський край.

У 2025 році аналогічна паливна криза в Росії виникла лише наприкінці літа та на початку осені. У 2026 році дефіцит розпочався вже на початку червня. Це свідчить про те, що превентивні заходи Кремля повністю провалилися, а попереду на російський ринок чекають місяці високого літнього попиту, що лише погіршить ситуацію.

Перекриття логістичних артерій на окупованій Луганщині

Кампанія українських ударів середньої дальності по основних наземних лініях зв'язку (GLOC) окупантів призвела до серйозних збоїв у пересуванні транспорту. Очільник терористичного угруповання «ЛНР» Леонід Пасічник підписав указ, яким повністю заборонив рух комерційного пасажирського транспорту та приміських поїздів на території окупованої Луганщини.

Заборона стосується таких критично важливих логістичних маршрутів:

• автодороги М-14 (Ростов — Крим, яку окупанти також позначають як Р-280);

• ділянки траси Бєлгород — Маріуполь (Р-150), що проходить через окуповану територію Луганської області.

Власникам приватних автомобілів окупаційна адміністрація також «наполегливо рекомендувала» утриматися від поїздок цими автошляхами. Обмеження пов'язані з тим, що українські сили (зокрема 3-й армійський корпус ЗСУ) встановили стабільний вогневий контроль за допомогою безпілотників над ключовими вузлами: Луганськом, Старобільськом, Алчевськом, Брянкою та Кадіївкою. Водночас колаборант Євген Балицький заявив, що в окупованій частині Запорізької області подібних обмежень на трасі М-14 наразі не запроваджували.

Незмінні ультиматуми Кремля на тлі реальності на полі бою

Попри очевидне уповільнення темпів просування власної армії та серйозні інфраструктурні проблеми, керівництво РФ продовжує відкидати будь-які варіанти мирного врегулювання, які не відповідають їхнім заздалегідь сфабрикованим вимогам.

Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров у своєму зверненні від 6 червня знову повторив пропагандистську тезу про те, що «необхідною умовою» для довгострокового миру є так зване «відновлення прав російськомовного населення в Україні». Крім того, глава Кремля Володимир Путін під час виступу на форумі чітко дав зрозуміти, що не збирається відступати від початкових максималістських цілей війни та готовий продовжувати бойові дії заради їх досягнення.