"Хочу жить!" У Куп'янську окупанти здалися в полон через чат-бот у Telegram (ВІДЕО)

"Унікальна операція в Куп'янську... Російський піхотинець брав участь в інфільтраційних діях армії РФ в українському місті на Харківщині, але, не дочекавшись від командування забезпечення й підтримки, вирішив добровільно вийти в полон", – коментує "Хартія".

Зі слів полоненого, процес здавання починався з того, що він надсилав чат-боту особисті дані й місце перебування. Далі він і два його товариші по службі дістали інструкції від спеціально призначених співробітників, які координували безпечний вихід із позицій.

"Я написав на гарячу лінію в Telegram "Хочу жити". Спочатку мені відповів бот, усі мої дані записав, потім я надіслав місце, де був, позицію", – розповів один із військових.

Військові пересувалися групами по одному до місця зустрічі, де їх перевірили на наявність зброї й доправили в безпечне місце. Усім надали їжу, медичну допомогу, вони були захищені від насильства.

"Здавайтеся в полон. Не бійтеся! Тут із вас ніхто не буде знущатися. Не б’ють, годують, поять, дають покурити – все нормально", – додав гранатометник, який скористався програмою.

Відео: ХАРТІЯ / Facebook

Один із полонених заявив, що підписав контракт із російською армією після судового вироку і штрафу, сподіваючись позбутися судимості й боргів. Однак, за його словами, обіцянки не виконали – його одразу скерували до штурмового підрозділу на передову.

Після короткої підготовки його разом з іншими військовими відрядили на штурмове завдання. За словами полоненого, підрозділ перекинули до району Куп’янська нестандартним маршрутом – частину дороги вони подолали всередині технічної труби. Загальна відстань, за його оцінками, сягала приблизно 13 км.

Після виходу із труби військові закріпилися в одному з багатоповерхових будинків, звідки мали стежити за ситуацією й передавати інформацію командуванню. За словами полоненого, упродовж понад п’яти місяців на позиціях вони не мали ротації й належного забезпечення.

Росіянин каже, що рішення здатися вони ухвалили разом із товаришами по службі – спочатку вагалися й боялися, однак зрештою погодилися, бо не бачили іншого способу вижити. За його словами, частину військових на сусідніх позиціях командування утримує від здавання в полон постійними залякуваннями про нібито жорстоке поводження.