Берегиня таврійського розпису: 12 років тому пішла з життя Євгенія Бондаренко

14 лютого минає 12 років від дня смерті Євгенії Петрівни Бондаренко — визначної діячки культури Миколаївщини, яка врятувала від забуття унікальне явище народного мистецтва — таврійський розпис.

Євгенія Петрівна Бондаренко (16 липня 1928 — 14 лютого 2014) поєднала у своїй діяльності літературу, журналістику, телебачення, педагогіку та образотворче мистецтво. Вона працювала літературною співробітницею обласної газети «Південна правда», редакторкою обласного комітету телебачення і радіо, викладачкою Миколаївської філії Київського інституту культури, а згодом здобула звання майстрині народного мистецтва України.

За її сценаріями створено телеспектаклі «Нічний диліжанс», «Симплонський тунель», «Ранок», телефільми «Живу на вулиці Діоніса», «Пресвітлий лебідь мій». Вона є авторкою двотомного видання «Стежки до Лиману» та майже ста живописних робіт.

Рятівниця народного мистецтва

Найвагомішим внеском Євгенії Бондаренко у культуру стало збереження, дослідження й мистецьке осмислення унікального явища народного мистецтва — південного розпису, що згодом отримав назву таврійського.

Майстриня подорожувала селами Миколаївщини, спілкувалася з народними художницями, рибалками, маячниками, записувала легенди, пісні, приказки, робила замальовки настінних орнаментів. Вона глибоко вивчала символіку розписів і розуміла їх як відображення світогляду мешканців Півдня.

«Пощастило мені блукати та їздити степами, морем і лиманом, чути пісні, легенди, байки (і бувальщину!) від старих рибалок, онуків козацьких, котрим діди передавали правдиву історію нашого краю. В селах приморських і степових побачила я блакитний південний розпис на білих хатах, вишиванки, «медові» дощечки. Захотілося це все зберегти, показати людям, особливо – дітям», — писала Євгенія Петрівна у своїй автобіографії.

Для неї народне мистецтво було не лише естетичним явищем, а живим джерелом місцевої ідентичності. Найважливішим уроком, отриманим від простих людей, вона вважала вміння вдивлятися в природу, шукати в ній одвічну мудрість і силу, довіряти внутрішньому чуттю.

Спадщина, що живе

Зібрані та систематизовані Євгенією Бондаренко матеріали стали підґрунтям для сучасного осмислення таврійського розпису як елемента нематеріальної культурної спадщини. У 2019 році його було внесено до Обласного переліку нематеріальної культурної спадщини, а у 2025 році — до Національного переліку як «Традиція і практика просторового та ужиткового оздоблення на Миколаївщині: таврійський розпис».

Основні мотиви й елементи таврійського розпису художниця відтворила у власних картинах. Нині в Миколаївському обласному краєзнавчому музеї зберігається понад 50 її робіт, зокрема мальовок. У музейній майстерні постійно експонується виставка творів Євгенії Петрівни, що надихає учасників майстер-класів та відвідувачів музею.

«У своїх творах намагаюся поєднати традицію, історію Українського Півдня з сучасними образами нашого буття», — так визначала Євгенія Бондаренко свою творчу місію.

Творча спадщина Євгенії Петрівни Бондаренко є самобутньою складовою культури Півдня України. Вона зуміла зберегти й передати красу рідного краю — у слові, образі та орнаменті.