Народний календар на кінець січня розкриває таємниці вдалих шлюбів та способи передбачити погоду на літо

Друга половина січня в українській традиції є періодом важливих кліматичних прогнозів, коли за поведінкою сонця та зірок на свято Макарія чи Ксенії визначають швидкість приходу весни. Окрім спостережень за природою, цей тиждень наповнений особливими ритуалами. Якими - читайте нижче.

19 січня за новоюліанським календарем вшановують преподобного Макарія Великого. У народі цей день мав назву «Макар-весноуказчик», бо саме за його погодою судили про прихід весни та характер лютого. Якщо день видавався ясним і сонячним — чекали ранньої та теплої весни. Відлига на Макарія також вважалася добрим знаком, що зима швидко відступить. Натомість хуртовина віщувала довгу й холодну зиму: казали, що тоді навіть уся Масниця буде сніжною та вітряною. Особливу увагу звертали на нічне небо — якщо зірок було багато, зима ще довго не здасть своїх позицій.

За старим стилем 19 січня припадало Хрещення Господнє. Напередодні, у Хрещенський Святвечір, суворо постили. На стіл ставили «голодну» кутю, смажену рибу, вареники з капустою, гречані млинці, запивали узваром або вівсяним киселем. Перед трапезою обов’язково пили святу воду. Після вечері всі ложки складали в одну миску й накривали хлібом — «щоб був урожай». Ці ж ложки використовували дівчата для ворожіння: виходили на поріг і стукали — звідки долине собачий гавкіт, з того боку й чекати нареченого.

20 січня вшановували преподобного Євфимія Великого. День вважався надзвичайно щасливим для шлюбу, сватання та любовних справ. Намагалися хрестити дітей, щоб вони мали щасливу долю. Також вірили, що цього дня особливо вдалі лікування й операції. Народна прикмета казала: яка погода на Євфимія — такою буде й Масниця.

21 січня, у день пам’яті преподобного Максима Сповідника, люди намагалися миритися, прощати образи й згадувати добрим словом усіх помічників і благодійників. Святому молилися за сиріт і вдовиць. Якщо день був холодний і сухий — чекали спекотного серпня.

22 січня, на апостола Тимофія, вважали серединою зими. Саме з цього часу, за спостереженнями старих людей, починалися найміцніші морози. Господині ворожили на врожай льону — каталися з гірок на донцях для прядіння: чим далі поїдеш, тим кращим буде льон.

23 січня, на священномученика Климента, пекли курячі пироги — символ родючості та сімейного достатку. Якщо цього дня був іній, то вірили, що середина липня буде дощовою.

24 січня вшановували преподобну Ксенію, яку в народі називали Аксиня-полухлібниця. Перевіряли запаси хліба, прикидаючи, чи вистачить до нового врожаю. Безвітряна погода віщувала суху й спекотну другу половину липня.

25 січня, у день святителя Григорія Богослова, якого називали Григорієм Зимоуказником, за погодою передбачали майбутню зиму. Новий сніг цього дня означав, що наступна зима прийде пізно.

Більше новин читайте на наших інтернет-ресурсах:
Телеграм-канал  - Facebook  - Instagram.