СЗЧ: непростий вибір та шлях до повернення в стрій

Самовільне залишення частини (СЗЧ) — тема болюча й складна. Вона не вписується у чорно-білу картину світу, адже за кожним таким вчинком стоїть особиста історія, повна драм і важких рішень. Три бійці, чиї історії зібрані у цьому матеріалі, мають спільні риси: вони пішли на фронт з перших днів, свідомо порушили дисципліну, але повернулись, щоб продовжити боротьбу. Головним мотивом для кожного було бажання служити ближче до дому.

Історії трьох бійців, які обирали між сім'єю та обов'язком.

«Джоні»: сім'я понад усе

Старший солдат «Джоні» з 3-го батальйону 123-ї бригади ТрО опинився перед неможливим вибором. У його старшого сина-інваліда була призначена операція, і саме в цей час народжувала дружина.

«Я звернувся до командування, але мене не відпустили», - згадує «Джоні».

Відчуваючи безвихідь, він свідомо пішов у СЗЧ, передавши свою зброю, бронежилет та боєкомплект командиру взводу.

Він пояснив: «Мої діти для мене важливіші».

Навіть коли до нього приходили представники частини, пояснюючи про кримінальну відповідальність, «Джоні» був непохитним. Вирішивши всі сімейні питання, він повернувся до частини на початку лютого, а згодом перевівся до 123-ї бригади, щоб бути ближче до рідних.

«Стам»: пошук нового місця на війні

«Стам» вважає, що іноді, щоб перевестися в іншу частину, потрібно самовільно її залишити. Після поранення він відчував вигорання, тому його відсутність була тривалою. До цього він служив у Десантно-штурмових військах командиром відділення.

«Як не крути, а всі СЗЧ-шники рано чи пізно повернуться в стрій», - розмірковує він.

Зараз «Стам» служить у 123-й бригаді водієм і задоволений колективом. На питання, чи піде він знову у СЗЧ, відповідає, що тепер його все влаштовує.

«Мажор»: біль зради та сила помсти

Історія «Мажора» могла б стати основою для блокбастеру. На хвилі патріотизму він з третьої спроби потрапив на фронт. Першим ударом стала зрада командирів на Кринках, коли він чув по раціях наказ вивозити лише «200-х», а живим наказали рухатися вплав. Потім від нього відмовилась дружина, а згодом на нього хотіли «повісити» втрату майна.

«Я готовий служити, але коли тебе кидають командири і ти сам змушений брати на себе командування... твої хлопці, з якими ти прослужив рік, гинуть», - з болем розповідає «Мажор».

Маючи можливість списатися зі служби, він обрав боротьбу. За допомогою адвоката він перевівся до 123-ї бригади, де зараз служить номером обслуги. Попри всі випробування, «Мажор» не втратив почуття гумору, мотивації і цінує добре ставлення командування.

Командирський підхід: другий шанс для мотивованих

Командир з позивним «Вчитель» задоволений роботою цих бійців. Він активно співпрацює з рекрутингом і готовий давати другий шанс тим, хто дійсно прагне виправити свої помилки.

«Якщо людина зробила помилку, але готова її виправити, ми з радістю допомагаємо, - каже «Вчитель». Але не йдемо на поводі у тих, хто виправлятися не намагається».

Що каже психолог

Офіцер- психолог ГКБС (група контролю бойового стресу) 123-ї бригади ТрО Наталя Колодкіна зазначає, що історії цих бійців є прикладом демотивуючого фактора, який може впливати навіть на найвідданіших військовослужбовців. Ті, хто пішов на війну з початку повномасштабного вторгнення, мали головну мотивацію - захист своєї сім'ї та домівки. Однак, коли цій самій сім'ї потрібна допомога, а командири не дають можливості вирішити локальні проблеми чи піти у відпустку, це викликає глибоке розчарування.

«Це змінює сенси, - пояснює пані Наталя. Коли військовослужбовець розуміє, що захищаючи державу, він втрачає можливість захистити свою власну сім’ю, яка і була його первинним мотивом, це руйнує його внутрішню систему цінностей та призводить до вигорання».

Саме це відчуття безвиході та знецінення особистих пріоритетів часто стає причиною для СЗЧ.

Висновок

Історії «Джоні», «Стама» та «Мажора» підкреслюють, що мотиви для СЗЧ можуть бути надзвичайно складними та особистими. Вони не завжди свідчать про слабкість, а часто є наслідком екстремальних обставин, зневіри в командуванні чи пошуку більш ефективного місця в армійській системі. Головне, що об’єднує цих бійців – це незламне прагнення служити Батьківщині та захищати свою землю, навіть після помилок. Їхнє повернення в стрій є доказом того, що для багатьох українців служіння країні є невіддільною частиною життя, а гнучкість і людяність командування можуть допомогти повернути мотивованих бійців до лав армії.