Переговори Трампа і Путіна на Алясці — спроба зближення чи дипломатична пауза?

15 серпня 2025 року, на тлі триваючого конфлікту в Україні та зростаючої геополітичної напруги, відбувся саміт між колишнім і нині переобраним президентом США Дональдом Трампом та президентом Росії Володимиром Путіним. Зустріч, що пройшла на нейтральному й символічному майданчику — в одному з найпівнічніших американських штатів, на Алясці — стала не лише продовженням особистої дипломатії Трампа, але й однією з найочікуваніших подій року.

Попри відсутність підписаних домовленостей, переговори тривали майже три години та завершилися низкою важливих заяв із обох сторін. У той час як ЗМІ й експерти по-різному оцінюють підсумки, сам факт проведення діалогу між двома ключовими фігурами світової політики вже сприймається як крок уперед на тлі багаторічної ворожнечі.

Трамп робить ставку на діалог і «сигнали»

Президент Дональд Трамп на пресконференції назвав переговори «дуже продуктивними», хоча й визнав, що остаточної угоди щодо України досягти не вдалося. Це твердження відповідає його типовій риториці — демонстрація оптимізму навіть за умов невизначеності. За словами Трампа, прогресу досягнуто «в багатьох пунктах», але «угоди не буде, поки не буде повного консенсусу».

На тлі заяв про готовність до тристоронньої зустрічі за участю Володимира Зеленського, Трамп намагається позиціонувати себе як ключову фігуру майбутнього мирного процесу. Це типовий прийом політика, який будує зовнішню політику як особисту угоду — крок за кроком, через «тестування позицій» і «зондування» опонента.

Цікаво й те, що Трамп попередив про «дуже серйозні наслідки» для Росії в разі відсутності прогресу. Попри загальну позитивну тональність переговорів, Трамп залишає простір для тиску, який може бути реалізований у разі зриву подальших ініціатив. Утім, конкретики у цих погрозах не було — політична гра з «рухомими червоними лініями» триває.

Путін — прагматичний реалізм і стара риторика

Зі свого боку Володимир Путін знову підкреслив, що Росія «щиро зацікавлена» в завершенні конфлікту в Україні. Водночас, по суті, російська позиція залишилася незмінною: врегулювання можливе лише після «усунення першопричин кризи», що у тлумаченні Москви означає передусім зміну геополітичного курсу Києва та гарантії безпеки з боку Заходу.

Путін заявив, що «ситуація в Україні — це трагедія і важкий біль для Росії», що можна сприймати як сигнал до готовності до деескалації, але виключно на умовах, прийнятних для Кремля. Він також висловив готовність обговорювати безпеку України, однак — у контексті, який, на думку експертів, передбачає нейтральний або позаблоковий статус країни та відмову від тісної співпраці з НАТО.

Відносини Росії і США: від конфронтації — до обережного зближення?

Особливої уваги заслуговують слова Путіна про те, що відносини між Росією та США перебувають на найнижчому рівні з часів холодної війни. Це не нове твердження, але воно задає контекст: Москва розглядає поточну ситуацію як потенційну розвилку — або рух до нової «холодної війни», або обережний вихід з конфронтації.

Окремо Путін підкреслив, що у Росії та США є сфери взаємного інтересу: від торгівлі до Арктики. Це прозоро демонструє стратегічну мету Кремля — повернення економічного та технологічного співробітництва, особливо в тих сферах, де Росія відчуває гостру потребу на тлі санкцій та ізоляції.

Не випадково також згадка про поважне ставлення США до поховань радянських воїнів на Алясці. Це — елемент дипломатичної ввічливості, символічна подяка, яка має підкреслити культурно-історичний зв’язок, на якому можна будувати нове взаєморозуміння.

Саміт без проривів, але з перспективами

Попри відсутність конкретних домовленостей, підсумки зустрічі на Алясці не можна назвати порожніми. Головне — сторони знову почали діалог на найвищому рівні. Відсутність ультиматумів і звинувачень, як це було у попередні роки, вже є зміною риторики.

Плани щодо тристоронньої зустрічі за участю України (Зеленського) поки що залишаються на етапі обговорення, але сама їхня можливість — це сигнал передусім Заходу: Трамп намагається перехопити ініціативу в українському питанні, відсунувши ЄС і НАТО на другий план. Це може перерости в реальні зміни лише за умов серйозної дипломатичної підготовки та політичної волі всіх трьох сторін.

Висновок: шанс на розрядку чи гра в очікування?

Зустріч Трампа і Путіна на Алясці фактично стала тестом на готовність до нового етапу міжнародних переговорів. США роблять ставку на персональні канали впливу, Росія — на прагматизм і стратегічне вичікування. Україна — поки що в ролі спостерігача, хоч і потенційного учасника наступного етапу.

Чи стане цей саміт поворотною точкою — покаже найближче майбутнє. Але сам факт діалогу між двома лідерами, які ще донедавна уникали прямих контактів, свідчить про те, що навіть у глобальній кризі залишається простір для дипломатії.

Більше новин читайте на наших інтернет-ресурсах:

https://t.me/upravda - Телеграм-канал;

https://www.facebook.com/upravda - Facebook;

https://www.instagram.com/yuzhka_newspaper/ - Instagram.