Волинська трагедія: що змінить для України та Польщі ексгумація жертв

Невдовзі після обрання президентом Польщі Кароль Навроцький заявив, що поляки чекають на правду про Волинську трагедію і він хотів би з дозволу української сторони розпочати масштабні роботи з ексгумації жертв.

Джерело розбрату

З такими словами новообраний президент звернувся до посла України в Польщі Василя Боднара та президента України Володимира Зеленського.

Про це повідомив портал RMF24.

"Поляки чекають на цю правду, і волинські сім'ї досі страждають від травми, яка сталася 82 роки тому", - сказав Навроцький.

Він заявив про необхідність гідно поховати останки жертв. Окрім того, ексгумація, на його думку, потрібна для того, щоб Польща та Україна "остаточно примирилися".

Варто нагадати також, що нещодавно польський Сейм визначив 11 липня Днем пам’яті "жертв геноциду, вчиненого ОУН і УПА на східних територіях Другої Польської Республіки". У відповідь в українському МЗС заявили, що таке рішення Польщі суперечить духу добросусідських відносин між країнами.

Питання пошуково-ексгумаційних робіт, пов’язаних з Волинською трагедією (стосовно подій на території довоєнного Волинського воєводства польського, яке займало значно більшу площу, ніж нинішня Волинська область України), тривалий час вважається джерелом розбрату між Україною й Польщею. У 2017 році Україна у відповідь на руйнування й пошкодження українських пам'яток на території Польщі, ввела мораторій на ексгумацію поховань поляків на українській території. Увесь цей час країни намагалися врегулювати конфлікт. Польща навіть заявляла, що порушуватиме питання ексгумації в межах переговорів про вступ України в ЄС.

Переломним став 2024-й, коли Україна та Польща домовилися про відновлення ексгумаційних робіт. Керівник польсько-української робочої групи з діалогу Павел Коваль, який проведення перших за багато років ексгумаційних робіт для ідентифікації жертв Волинської трагедії назвав проривом в українсько-польських відносинах, зазначив у коментарі РАР, що загалом Польща подала Україні 13 запитів на ексгумацію, а Україна - три.

Вже 1 серпня глава МЗС Польщі Радослав Сікорський заявив, що відновлення спільних пошуково-ексгумаційних робіт доводить, що Польща й Україна здатні врегульовувати проблеми із взаємною повагою. Він наголосив, що "альтернативи примиренню немає", оскільки українці й поляки - дружні народи.

Не політика, а історія

Отже, Україна не проти того, щоб поставити крапку у подіях 80-річної давнини - однієї з найсуперечливіших сторінок в українсько-польських відносинах. Особливо зважаючи на те, що багато хто розглядає ту трагедію не в історичному, а в політичному контексті. А Росія намагається за можливості підлити олії у вогонь, щоб посіяти розбрат між дружніми державами.

"Це (пошуково-ексгумаційні роботи) - надзвичайно важливо. І насамперед - для польської сторони. Ми неодноразово наголошували на переговорах: у нас зараз триває повномасштабна війна, ми маємо тисячі героїв, яких ще потрібно належно поховати. А мова йде про події 80-річної давнини. У Польщі - мир, є бюджет на такі роботи, суспільство через різні причини гостріше реагує на ці теми. Ми розуміємо емоції польської сторони. Саме тому такі спільні пошукові роботи - важливий інструмент зниження політичної напруги", - зазначив заступник міністра культури та стратегічних комунікацій Андрій Наджос в інтерв'ю Укрінформу.

Він наголосив на тому, що для поліпшення діалогу необхідно працювати професійно, без політизації.

"У меморандумі від 2022 року вказано, що такі роботи можливі лише через три місяці після скасування воєнного стану. Але ми пішли назустріч - і поляки це оцінили. Ця тема дуже чутлива для Польщі", - сказав заступник міністра.

Нагадаємо, що 14 січня цього року Україна надала згоду польській стороні на проведення у квітні ексгумаційних робіт щодо польських жертв Волинської трагедії, які загинули 1945 року, на Тернопільщині. Київ і Варшава обмінялися списками місць для пошуку останків жертв взаємних історичних конфліктів.

24 квітня розпочалися ексгумаційні роботи у Пужниках на Тернопільщині. Донині це село вже припинило своє існування. У розкопках брали участь українські й польські фахівці. Під час роботи експедиції виявлено останки 42 людей, частина з них належали дітям.

11 червня Україна передала дозвіл польській стороні на проведення ексгумаційних робіт щодо загиблих у 1939 році польських військовослужбовців, похованих на території колишнього села Збоїська (нині - Збоїща, у межах Львова). І 4 серпня на території колишнього цвинтаря у Збоїщах українсько-польська експедиція розпочала пошуково-ексгумаційні роботи задля перепоховання останків солдатів Війська Польського.

Водночас важливим стало отримання дозволу від польської сторони на проведення Україною пошукових та ексгумаційних робіт в селі Юречкове на території Республіки Польща.

Прощення та примирення

Українські історики наголошують на тому, що Волинська трагедія 1943-1944 років – це двосторонні масові вбивства українців та поляків, які відбувалися на Волині під час Другої світової війни.

При цьому спільної думки щодо кількості жертв у польської та української сторін досі немає. Офіційна Варшава говорить про 100 тис. загиблих, але ця цифра не підтверджена ні історичними джерелами, ні дослідженнями. А за даними істориків, у тому числі й польських, на Волині було вбито від 50 до 70 тис. місцевих поляків, а кількість жертв серед українців була десь на рівні від п’яти до понад 20 тис. осіб.

"Соціально-етнічне протистояння між українцями та поляками в роки Другої світової війни та перші повоєнні роки є трагічною сторінкою в історії наших народів. Воно було підігріте нацистським та комуністичним тоталітарними режимами з метою послаблення польського й українського підпілля. Водночас сприяла зростанню міжнаціональної ворожнечі і тривала дискримінаційна політика у міжвоєнній Польській Республіці, до якої входили західноукраїнські землі, щодо українців, які прагнули побудови власної незалежної держави", - зазначили в Українському інституті національної пам’яті (УІНП).

Фахівці установи пояснили, що антипольські акції українців 1943-1945 років дійсно супроводжувалися масовими вбивствами цивільних поляків, які були етнічною меншиною на Волині. До озброєних націоналістів приєднувалося місцеве українське населення, яке тривалий час відчувало утиски з боку польської влади.

Разом з тим польські підрозділи Армії Крайової та селянські батальйони теж вдавалися до масових убивств українського цивільного населення не тільки на території Волині, але й на території Польщі.

Трагічні події на Волині Польща трактує як "геноцид" та називає "Волинською різаниною". Україна ж говорить про "трагедію", закликаючи до взаємних вибачень та міжнаціонального прощення та примирення.

Кореспондент