Свіжі ритми "Стапеля": поезія, що будить думки та почуття

Поети Миколаївського літературного об'єднання «Стапель» своєю новою збіркою вкотре демонструють неймовірну силу слова, його здатність глибоко проникати в серця та розуми читачів. Їхні вірші майстерно створюють образи, що спонукають до роздумів, викликаючи цілу гаму емоцій – від хвилювання до світлої радості. Ключові теми природи рідного краю, всеосяжного кохання, глибокої духовності та щирого патріотизму невидимою ниткою пронизують усю представлену добірку.

А ось і самі поетичні твори.

 ВЕСНА У ПРИБУЖЖІ
 
Як завжди, вчасно матінка природа
Перегорнула свій щорічний календар.
Прийшла весна. Відома її врода:
Степи смарагдові, трав запашних нектар.
 
Бджолиний гул над садом яблуневим
Заглушує птахів чудовий спів.
Дерева, мов квітучі королеви,
До себе ваблять зябликів, шпаків.
 
Справляють ящірки у заростях весілля,
Бо прагнуть змолоду продовжити свій рід.
Загомоніло, ожило усе довкілля.
Весну стрічає і затятий домосід.
 
Немов у вогнищі, тріщать на соснах шишки,
Прогріті сонячним, ласкавим вже теплом.  
Здається, що гризе їх білка або мишка,
Що не змогла знайти комору із зерном.
 
Як пан та панночка, фазанове подружжя,
Немов на подіумі ходять по траві,
Бо та розкинулась, як килим у Прибужжі.
В ній первоцвіти, як ті бусинки скляні…
 
Нам розсип пролісків - загублене намисто
Попід ногами пелюстками миготить.
Раптово жайворонок здійметься зі свистом -  
Це мимоволі призупинить нас на мить.
 
І, оглядаючись з цікавістю навколо,
Ми осягнемо кожну малість до дрібниць.
Душа зігріється, бо взимку захолола,
Весна ходою йде справжнісіньких цариць!
 
Немає кращої пори у цілім році:
Буяння фарб, різноманітний аромат…
Весні - відмінній гастролюючій акторці,
Господь шле квіти і небесних янголят.

 Олександр Поляков.
 
СЛАВЕНЬ "ОПТИМІСТИЧНИЙ"  
 
Не поляже України
Ні слава, ні воля!
Захистити Батьківщину -  
То найкраща доля!
Буде жити рідна ненька
У віках під сонцем,
Запорукою у цьому -
Славні оборонці!
 
Честь і совість не померкне,
Братство не загине,
В свої руки ми візьмемо
Долю України.
Збережемо душу й тіло
Та нашу свободу,
І докажем, що ми браття,
Козацького роду!

 Олександр Мачула.

  ***
Коли тебе угледів я в саду,
Не затихала музика у скронях,
Як мерехтіння наших двох задум,
Як мерехтіння ліхтарів в нічних затонах.
Тоді між нами сталося либонь,
Те найтаємніше із див усіх таємних,
Що між стихій і явищ тлінних
Єдине вірне, мабуть, є вогонь.
Бо так тоді нам душі підпалило,
 Донині ще мені не відболіло.

 Лариса Потапенко

 ***
Я туди ніколи не приїду,
Де під тином виводок гусей.
Може я не пам'ятаю діда,
Ні долонь його, ані очей.
Може він не стригся під макітру,
А коли не стригся, не біда.
Може справді віялась по вітру
Дідова розлога борода.
Туди, в далекі наші дні
Уже нема стежок мені.
Роки стоять, мов загорожа
Як у погоду вітряну.
Тополя лине вдалину
Та з місця зрушити не може.

 Лариса Потапенко.
 
 РІДНА ДИТИНА

Рідна дитина - це сонячний промінь,
Щастя велике та ніжності повінь,
Радість безмежна для вас в нагороду,
Сила, безсмертя та гідність народу!
 
Рідна дитина - це наше майбутнє,
Слава родини та благо супутнє,
Добрая доля і сонячне вічне,
Діти - продовження роду величне.
 
Рідна дитина - це наша надія,
Батьківська радість і мамина мрія,
Днини всієї родини чудові,
Свято щоденне святої любові!

 Катерина Тафтай.
 
 Є ТАКА СИЛА
 
Слон упав в глибоку яму.
Звірі обступили,
Хтось жалів,
Хтось дивувався,
А решта ганьбили.
Так до ночі простояли,
Вранці знов прийшли.
А слона вже там не було,
Лиш записочку знайшли.
"Не підняв мене ваш галас,
А зате переконав,
Є у мене така сила
Щоб я звідси став.
Бо не стидно в яму впасти,
Може з кожним статись,
Стидно не робить нічого,
Щоб звідси піднятись!

 Микола Степан.
 
 ЗОРЕЛІТ

Зореліт як велика сигара
В небо дивиться і мовчить.
Він чекає коли настане  
Його мрії жадана мить,
 
Коли він підніметься гордо,
З сопел вдарить об землю вогонь.
Як стріла, з гучним акордом,
Щезне він з планети долонь.
Космонавти, землю в хустині
Десь під серцем будуть ховати,
Разом з фото своєї родини
Що завжди буде їх чекати.
 
Де б вони не були, не блукали
По чужим незнаним світам,
У космічній безмежній далі…
Буде кликать додому Земля..
 
Її голос в піснях солов'їних,
В пісні сніжної хуртовини,
В пісні вітру, морської хвилі,
Їм проникне в сердець глибини.  
 
Така гарна, в шовках зелених,
В золотих колосистих полях,
У садочках квітучих вишневих
Прийде к ним у мріях і снах.

Любов Кобилянська.
 
ДАЛЕКІ ЗОРІ В ОКСАМИТІ  
 
Далекі зорі в оксамиті
Осяююють гармонію світил.
Ми Богу молимось щомиті -  
Це наш щоденний і надійний тил.
 
Хоч в нас тернистая дорога,
І повен труднощів життєвий шлях.
Яка це радість - зустріч з Богом,
Бо в світі цьому ми лише в гостях!
 
На сцені мандрівній небесній
Ясних зірок лунає тихий спів.
Господь говорить безсловесно,
За нас, людей, він все стерпів.

 Тетяна Тимошенко.
 
ЦІННОСТІ ЖИТТЯ
 
Найбільший скарб дарований нам Богом -
Добро, любов, а головне - життя!
І нами обрана в житті дорога -
Навчання, юність, наші почуття…
 
Людина має власну думку, розум,
Таланти, мудрість, є також мета.
В житті все буде - радості і сльози…
Любов, добро - ось цінності життя!
 
Творіть добро - безсмертні будуть справи!
І гідність не завадить, і краса.
Днів радісних яскраві світлі барви -  
І дружби, і надії повнота!
 
І милосердя множиться в любові,
Дорогу цінностей нам не покаже маг.
Всі справи добрі, щедрі і духовні -
До Бога нам відкритий буде шлях.
 
Свій шлях ми обираємо і цілі,
Це наш промінчик сонця й теплота.
Творіть добро - здійсненні будуть мрії,
Цінуйте кожну мить свого життя

Тетяна Тимошенко.
 
 ВІРУЙТЕ У БОГА

Хтось скаже: "Вірую у Бога",
А чи насправді воно так?
Людське життя - це є дорога
Зі смутку й радісних відзнак.
 
У церкві хтось відстояв службу,
Померлим свічечку купив.
Вважає, що тепер він мужній,
Господь гріхи всі відпустив.
 
А світ цей божий такий милий,
Є в ньому щирі почуття.
У Бога віруйте на ділі,
На вчинках власного життя.
 
Не пам'ятайте люди зло,
Хай обминають всі тривоги.
Щоб ужитті там не було,
Не ображайтесь ні на кого.
 
Минулого усе сміття,
Ви залишайте за порогом.
Цінуйте кожну мить життя,
Що подарована вам Богом.
 
Віктор Тимошенко.

 ЧАРІВНЕ ЩАСТЯ
 
Так буває досить часто, що і говорити,
Захотіло якось щастя світом походити.
Щастя - чарівник хороший, це йому природно,
Перетворюватись може, вмить, на що завгодно.
 
Щастя вмить перетворилось в коня золотого,
Люди просять що є сили золота у нього.
Кінь дав золота чимало, всім його хватило,
Сумки люди набирали, от диво, так диво!
 
Щастя знов перетворилось в бабусю стареньку,
Милостиню попросило, копієчку в жменьку.
Ніхто не дав ні копійки, ні шматочка хліба,
Щастя лиш зітхнуло тільки, і за це спасибі.
 
Щастю нічому радіти, плаче, лоба морщить,
Бо людьми на білім світі володіють гроші.
 
 Віктор Тимошенко.

Більше новин читайте на наших інтернет-ресурсах:
Телеграм-канал  - Facebook  - Instagram.