Цих днів не згасне слава...

Час невпинно спливає, і кожен день збільшує відстань між минулим і сьогоденням. Але є певні дати, які залишаються в пам'яті українського народу назавжди. Як говорили наші пращури, велике пізнається на відстані.

Ось так непомітно, з моменту звільнення  нашого рідного міста від фашистських загарбників минув 81 рік. Це були роки великих звершень, радісних подій, перемог і гірких втрат.

Традиційно в цьому році ми з вами будемо відзначати річницю звільнення від фашистської навали нашого  рідного  та героїчного міста, яке споконвічно було і залишається колискою кораблебудування і міцним форпостом на Півдні України.

Віталій ЯЩЕНКО, голова ГО «Миколаївська міська рада ветеранів»

Друга світова війна двічі пройшла через наше місто. Вже 16-17 серпня 1941 року, тобто менше ніж через два місяці після початку війни, ворожі війська «Осі» зайняли місто Миколаїв. А 19 серпня Миколаїв вже відвідав Гітлер, який разом з Муссоліні 20 серпня 1941 року провів парад військ коаліції  в м. Первомайськ. В цей же день був створений рейхскомісаріат «Україна», до якого також увійшов Генеральний округ Миколаїв.

Війська фашистської Німеччини спільно зі своїми союзниками - румунами та італійцями запровадили свої порядки, організували концтабори в с. Богданівка і «Шталаг 364» в районі Темвода, в яких утримувались десятки тисяч військовополонених, мешканців міста та області.

Тільки за період 1941-1942 років в цих таборах  було знищено близько 105 тис. військовополонених Червоної Армії, а з серпня по вересень 1941 року в районі сьогоднішнього зоопарку було розстріляно понад 14 тис. городян єврейської національності. А на примусові роботи в Німеччину було відправлено близько 25 тис. юнаків і дівчат нашої області.

На  момент звільнення, в Миколаєві залишилось лише 65 тис. мешканців, або 1/3 від довоєнної кількості.

Звільнення нашого міста почалось 26 березня 1944 року, коли десант Констянтина  Ольшанського в складі 55 морпіхів і 12 червоногвардійців висадились в районі старого портового елеватора. Метою десанту було відволікти та відтягнути частину сил з лінії фронту, щоб прискорити звільнення міста. Протягом трьох днів десант героїчно відбивав атаки окупантів на руїнах старого елеватору, покриваючи себе невмирущою славою. За цей військовий подвиг Наказом Президії всім 67-и учасникам десанту, вперше за всю історію   Другої світової війни було присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу.

28 березня м. Миколаїв було повністю звільнено від фашистських загарбників, а 29 березня звільнено мікрорайон Варварівка.

Тільки при звільненні нашого міста загинуло 25 тис. наших солдат та офіцерів.

Діти звільненого міста Миколаїв рвуть плакат із зображенням Адольфа Гітлера

Наслідки цієї війни для міста були катастрофічними. Повністю знищено 7 шкіл, 5 дитячих садків, спалені драматичний театр, суднобудівний технікум та будівля Педагогічного інституту. Знищено повністю 346 будівель і 343 частково. Матеріальні збитки місту склали 17 млрд. крб. в розцінках 1944 року.

Всі цифри приведені для того, щоб ви, шановні читачі, зрозуміли масштаби цієі трагедіі та подвиг нашого народу в відновленні зруйнованого війною народного господарства.

Багато визволителів нашого міста  після війни повернулись до Миколаєва і прийняли активну участь у його відбудові та відновленні життєдіяльності. На сьогодні їх вже не має серед нас, але пам'ять про бойовий і трудовий подвиг ветеранів війни і праці залишилась в серцях мешканців міста та увіковічена в назвах вулиць та пам'ятників. Важко усвідомлювати той факт, що користуючись хиткістю сучасної свідомості і меркантильністю окремих осіб-активістів, з вулиці міста демонтовано пам'ятник  Герою Радянського Союзу Лягіну. Так, вже немає Радянського Союзу і керівників, які його очолювали і здійснювали злочини проти свого народу, але залишились історія і подвиг людини, яка віддала своє життя в казематах гестапо за те, що він захищав свою землю від фашистських окупантів. Історію можна переписати, але змінити неможливо. І це повинен пам'ятати кожен патріот своєї країни, а тим паче міста.  

В ці пам'ятні дні кожний із нас повинен віддати данину пам'яті і поваги всім живим  і полеглим, які віддали все, що мали, для того, щоб в майбутньому ми спокійно могли жити в нашому місті.

Сьогодні ми знову переживаємо великі труднощі і проходимо випробування в цей складний час для нашого народу. Знову ворог руйнує наше життя, ллється кров невинних людей і  навкруги сліпі вікна  зруйнованих будинків…

В ці дні ми закликаємо всіх з повагою  ставитись до ветеранів Другої  світової війни, ветеранів праці, яким далеко за 90 років.  Вони нічого не вимагають від суспільства, крім доброти і поваги за їх ратний і трудовий подвиг. Не все вимірюється в житті матеріальними благами та вигідними зв'язками, є  ще честь, совість і повага до ближніх, які допомагають пережити в період  глобальних потрясінь і війн.

На жаль, сьогодні ми знову  живемо в стані кривавої війни. Гинуть батьки і діти, знову приходять звістки про загибель наших рідних і близьких. Може навіть і не в таких масштабах, як в роки Другої світової війни, але ці втрати лягають важким тягарем на кожного з нас. Гинуть наші співвітчизники, гинуть кращі сини і доньки України. Не залишайте їх рідних і близьких наодинці з горем від втрат і болю, підставляйте плече підтримки та надавайте посильну допомогу, як це робили наші дідусі і бабусі в роки Другої світової війни.

В ці дні хочу  традиційно привітати наших ветеранів та  їх нащадків  з Днем визволення нашого міста.  Всім нам віри у майбутнє, сил, витримки та скорішого повернення до мирного життя!

Місто - герой Миколаїв обов'язково вистоїть і відродить свою славу, збереже славні традиції міста корабелів, щоб там не казали наші заокеанські партнери.

Віталій ЯЩЕНКО, голова ГО «Миколаївська міська рада ветеранів»