«Гени пальцем не розчавиш»…

«Гени пальцем не розчавиш»… Мабуть, усі ми чули цей вислів, який передбачає, що спадковість так чи інакше себе проявляє?

Нещодавно знову переконався: так воно і є. Мій однокласник Євген Юр’єв, син відомого не лише в Миколаєві українського поета-шестидесятника Валер’яна (Валерія Олексійовича) Юр’єва, зателефонував і запросив у гості.

І подарував книгу ( Юрьев, Евгений. Опус №1 – Введение… Николаев: Літопис, 2024. 72 с.).

Здивував, звичайно, але він, наскільки мені відомо, усе життя займався не літературою, а зовсім іншими справами. Звичайно, про його батька-поета я знав, коли ми навчалися в школі, пізніше читав вірші Юр’єва-старшого, але те, що Женя видав книгу…

Книга, одразу ж скажу, справила значне, але неоднозначне враження, вибачте за тавтологію.

Три розділи – поетичний, «Проза», «Диванізми» складають цю книгу. У межах кожного з них є свої, як я їх назвав, «малошедеври» (це я, так би мовити, «заразився» від автора словотворенням), які не можуть не привернути увагу.

Насамперед, безумовно, вірш українською, який відкриває книгу. Своєрідний «камертон», який задає тон розмові ліричного героя з читачем:

На рідній мові, чом би й ні,

Я ж тут живу, не в чужині,

Це ж просто – любити небо,

річку, вас –

В душі то мій іконостас…

Бо саме цінне на землі –

Всепроща – вам, тобі, мені…

Вірші Юр’єва-молодшого вражають безмежною щирістю: ліричний герой нічого не приховує, на намагається «виглядати» – він є таким, яким він є. Немолодою людиною, яка прижила доволі складне життя, а прагнення осмислити це життя, себе в цьому житті, долю свого народу – ось що спонукає цю людину писати.

Просто жахливим за «фактичною основою» є вірш «Жовто-блакитна Герніка», написаний після того, як внаслідок ворожого нальоту Миколаїв був тривалий час знеструмлений. Жах, суцільний жах… У той же час безмежний оптимізм автора надихає читача, який, разом з ліричним героєм та автором (вони єдині!) переконаний, що саме Україна й українці – центр сучасного світового опору тоталітаризму:

Верю я, выстоит нация-воин.

Мир защитит от орды и от воен.

Ведь Украина-то – новая Троя,

ну-ка, Европа, слава героям!

Художня тканина віршів Юр’єва складна, образи, до яких звертається поет, – це образи української та світової культури, але вони надзвичайно індивідуально інтерпретовані автором, внаслідок чого створено унікальний та живий авторський Світ. Цей світ населений образами й пейзажами, спогадами й сьогоденням, художніми деталями, що викликають і співчуття, і бажання сперечатися, іноді в душі з’являється – щось схоже на дитяче захоплення від того, що автор спромігся висловити те, що ти сам відчував, але ні міг «схопити» й осмислити.

Враження, яке справляють вірші, значно підсилюється завдяки тому, що Юр’єв-молодший віртуозно володіє словом, він охоче експериментує з словотворенням, з поетичними ритмами, безперервно грає формозмістом віршів, намагаючись, складається таке враження, не здивувати цією грою читача, а висловити саме те, заради чого написано твір. Цим поезії Євгена наближається до української поезії початку минулого століття, коли найкращі автори сміливо експериментували зі словом для того, щоб створити «нову українську поетичну мову».

Не можу утриматися, щоб не процитувати деякі рядки:

Мы хорошо стоим, когда чего-то стоим!

Есть мира шок, а есть смешок…

Есть ДУХ! А есть душок…

Таких рядків у книзі надзвичайно багато. Розсипи не вигаданої, а вистражданої мудрості, іноді присмачені іронією, сарказмом, відвертим глузуванням з інших і з себе, "приправлені" болем за стан душі сучасників і, мабуть, власної душі, турботою за майбутнє і вірою в те, що все ж таки народ і країна обов’язково мають вистояти у ці жахливо-доленосні для нас часи. 

Проза Євгена Юр’єва – це сповідь. Про дитинство, про любов до рідного краю та рідної природи. Рефлексія, іноді на межі «самокопання», спроба відшукати те, що є сенсом життя, цінності, які були, але під вантажем років і розчарувань майже втрачені… Для цього автор змальовує усім нам добре знайомі речі, але погляд на ці речі є авторськи-індивідуальним, дещо відверто парадоксальним.

Новела «Вулиця» – коротенька розповідь про те, як необмежений степовий простір перетворився на «урегламентовану» міську вулицю, яка втратила своє коріння, не здобувши нічого, що могло б навіть наблизитися до колишнього панування свободи: «Прошла жизнь… прошла… С вольным ветром, летящей лёгкой паутинкой – золотой на солнце, чередой птичьего крыжа на периномягкой вековой пыли…» Втрата свободи – ціна комфорту? І хіба це лише про вулицю, хіба в житті людини не буває так само?

Прозу автор непомітно «розбавляє» самоіронією, що знижує/усуває зайвий пафос, але не може заспокоїти біль від втрат, якою пронизаний кожен рядок. Мені це близько, адже ми ровесники, жили своїм особливим життям, але ж воно було і життям нашого покоління. Покоління, яке вже, хочеш ти цього чи ні, «підбиває підсумки» того, що ми залишаємо після себе.   

«Диванізми», які завершують книгу, – це афоризми, які стисло передають погляди автора на життя, людей, себе, Світ, Вічність. Серед них багато таких, що не хочеш, а запам’ятаєш:

Мылодрама…

Пророк – твой рок-порок…

Доброта – соль души…

Время Цап-Царапычей…

Начало – не всегда вход, а выход – не всегда конец…

І дуже багато таких цікавих, глибоких спостережень, для яких автор відшукав карбовану, афористичну форму, дуже їх багато… Складається враження, що усе життя Євген Юр’єв спостерігав, пам’ятав, записував, а тепер щиро поділився з нами, читачами, тим, що для нього було та є важливим у цьому житті.

Книга ілюстрована картинами рідної сестри Євгена. Марина – тренер з гімнастики, вона з родиною давно проживає у Сполучених Штатах, але, якщо судити по її роботах, Батьківщина для неї – не пустий звук.

І, знову ж таки, «гени пальцем не розчавиш», дочка поета знайшла себе у живописі, у творчості.

Книгу Євген та його сестра присвятили батькам, Еммі Іванівні та Валерію Олексійовичу, стверджуючи: «Вы живы, пока жива память о Вас».  

На мою думку, дуже правильна й гарна пам’ять про батьків – створити те, що продовжувало б їхнє життя, їхню творчість.                                                                                                         

 

 

Більше новин читайте на наших інтернет-ресурсах:

https://t.me/upravda - Телеграм-канал;

https://www.facebook.com/upravda - Facebook;

https://www.instagram.com/yuzhka_newspaper/ - Instagram.