72 страны, 320 тысяч километров и тысячи историй: мир через объектив Игоря Ермолаева

Более 15 тысяч художественных и репортажных фотографий, 72 посещенные страны, свыше 320 тысяч преодоленных километров, десятки документальных фильмов и 14 масштабных персональных выставок — с таким творческим багажом недавно встретил свое 60-летие николаевский фотохудожник, журналист и путешественник Игорь Ермолаев.

Член Национального союза журналистов Украины, Международной федерации журналистов (IFJ), Национального союза фотохудожников и Союза театральных деятелей Украины уже несколько десятилетий документирует историю, культуру и людей, сохраняя память для будущих поколений.

Новый международный триумф к юбилею

Свой юбилей и Всемирный день фотографии мастер встретил серией побед на престижном международном театральном конкурсе художественной фотографии «THEATRE EXPOSED International Theatrical Photography Competition 2026». По итогам конкурса 7 фоторабот Игоря Ермолаева вошли в финал, завоевав высшие награды:

• 1 место в категории «ART»;

• 1 место в категории «MOVEMENT»;

• 2 место в категории «PORTRAIT»;

• специальный приз зрительских симпатий «AUDIENCE AWARD» за работу из категории «ART».

Снимки-победители были сделаны на сценах Николаевского национального академического украинского театра драмы и музыкальной комедии, Николаевского академического художественного драматического театра и концерт-холла «Юность».

«У цих призах також заслуга всіх працівників наших театрів та концерт-холу «Юність». Це наші спільні перемоги!» — подчеркнул фотограф.

Династия, начавшаяся век назад, и путь в профессию

Любовь к фотоискусству передалась Игорю Ермолаеву по наследству. Более ста лет назад за фотоаппарат взялся его прадед — один из первых фотомастеров старого Николаева, чьи снимки строительства и спуска на воду первого в мире подводного минного заградителя «Краб» сегодня стали музейной ценностью. Первым учителем для Игоря Вадимовича стал его дедушка, также талантливый фотограф.

Сам юбиляр родился в Риге, с отличием окончил Николаевский кораблестроительный институт и работал над диссертацией в аспирантуре лаборатории подводной техники. Однако со временем детская тяга к творчеству взяла верх:

«Як і багатьох людей мого покоління, нас готували до однієї країни та системи, а в результаті ми опинилися у зовсім іншій реальності. Багато хто не міг знайти себе в новому світі. Лікарі торгували на ринках, інженери ставали підприємцями, спортсмени іноді йшли до кримінальних структур. Я теж шукав своє місце. Пошуки привели мене до фотомистецтва, зйомок фільмів та журналістики. Наразі прийнято лаяти все «радянське» минуле, особливо дефіцит товарів. Але я пам’ятаю і добре. Тоді не було дефіциту дружби та безкорисливого ставлення людей одне до одного. Пригадую гордість містян, коли на миколаївських заводах спускали на воду чергове судно... На жаль, колишній розмах суднобудування у Миколаєві вже не повернути. Втрачено технічну базу, наступність кадрів, професійні школи. Але місто-герой Миколаїв залишається для мене дуже важливим рідним містом. Через фотографію я намагаюся зберегти його пам’ять».

Театр как служение и сохранение души

С 2002 года Игорь Ермолаев работает театральным критиком и бессменным фотографом двух николаевских академических театров, имея за плечами 24 года съемок спектаклей и репетиций:

«Для мене журналістика – це не лише професія, а й форма служіння суспільству, і йдеться не про пафос. Чи просто фотографувати під час вистав? Аніскільки. Треба уважно вдивлятися в акторські обличчя, ловити миті найвищого емоційного напруження, намагатися вхопити те, що триває лише кілька секунд. Також фотограф повинен знати ритм вистави, працювати зі світлом і тінню, мати професійне внутрішнє чуття. Часто здається, що культура фінансується за залишковим принципом, але вона допомагає суспільству зберігати душу. Краса – це базовий інструмент підтримки ментального здоров’я у хаосі».

8 экваторов, рекорды Гиннеса и проект «Перлини України»

Уже тридцать лет Игорь Ермолаев является членом географического общества Академии наук Украины. В качестве международного журналиста-путешественника он преодолел свыше 320 тысяч километров (более 8 «экваторов» Земли):

• Руководил экспедициями по Индии, Гималаям, Индокитаю, Китаю и Шри-Ланке.

• Подал заявки в «Книгу рекордов Гиннеса» за полный пеший обход озера Иссык-Куль и трансконтинентальную экспедицию от Атлантического до Тихого океана туда и обратно (в 2004 году он привез из нее 54 фотопленки по 36 кадров).

• Жил монашеской жизнью в буддийских монастырях Таиланда, Непала и Северной Индии, а также в православных монастырях Украины; исследовал феномен «снежного человека».

• Участвовал в масштабных телепроектах: «МастерШеф» (СТБ), «Останній герой-2» (УТ-2), «Самозванці» (ICTV) и интеллектуальных играх «Что? Где? Когда?».

• Написал 500-страничную рукопись книги «Як побачити півсвіту».

С 1999 по 2022 год в рамках авторского проекта «Перлини України» фотограф документировал малые города и поселки 15 областей страны:

«Поспішайте подивитися світ – він прекрасніший за будь-яку мрію. Якщо не говорити про кохання, то найбільше радості та втіхи людині приносять подорожі! Ці фотографії проєкту «Перлини України» можуть стати основою для майбутньої реставрації історичних та природних об’єктів».

Отвечая с юмором на вопрос о трех главных вещах в дороге, помимо камеры и паспорта, путешественник отмечает:

«Перша і найголовніша річ називається – людський мозок! Ця річ не важка, має вагу лише півтора кілограма. Ну і гроші, звичайно, та запасні акумулятори».

Размышляя о ментальности разных народов, Игорь Ермолаев подчеркивает эмоциональную солидарность стран Балтии и Польши с Украиной и отмечает контраст с рациональной Германией:

«Німецька культура тримається на понятті «порядок» та довгостроковому плануванні на роки вперед. Українська душа значно емоційніша, імпульсивніша та схильна покладатися на інтуїцію, натхнення або імпровізацію в останній момент (що, до речі, робить українців надзвичайно адаптивними у кризових ситуаціях, де німецькі інструкції просто перестають працювати)».

Этика военной хроники и вера в возрождение

С 2014 года, когда Игорь Ермолаев работал репортером на Майдане во время Революции Достоинства, и до сегодняшних дней он фиксирует исторические события Украины, последствия российских обстрелов и благотворительные концерты в поддержку ВСУ:

«Це тонка і складна грань, яка залежить від поваги до правди і відповідальності перед людською гідністю. Фотограф є свідком історії, який несе відповідальність перед світом, показуючи те, що іноді важко прийняти, але необхідно побачити. Водночас, він має зберігати повагу до тих, чиї біль і трагедію фіксує. Обираючи, що і як показати, головне не підсилити страждання. Особливо це стосується дітей! Треба шукати баланс між жорстокою реальністю і співчуттям, між правдою і гуманністю. Сьогодні особливо важливо документувати військові злочини та наслідки варварських бомбардувань мирних міст. Пізніше ці фотографії можуть бути доказами в міжнародних судах».

Обладатель почетных знаков «Зірка культури міста Миколаєва» и «За заслуги перед Миколаївщиною» уверен в возрождении родного края:

«Наше місто зможе відновитись. Вже не як «монстр суднобудування», потрібно знаходити інші шляхи розвитку. Але важливо, щоб його майбутнє будували чесні професіонали, а не шахраї та авантюристи... Прийнято кокетливо говорити, що «моя найкраща фотографія ще попереду». Але до мого віку та досвіду такий кадр – вже має бути! І я маю таку фотокартину: коли на тебе з повагою та визнанням дивиться весь склад одного з найкращих театрів України. Побачити людину, її емоцію, красу чи трагедію миті, історію міста або драму цілої країни може лише той, хто дивиться через об’єктив – серцем».

Больше новостей читайте на наших интернет-ресурсах:
Телеграмм-канал - Facebook - Instagram.