Немецкие СМИ: финансовый кризис и война толкают украинских женщин к секс-работе у линии фронта

Фінансові труднощі спонукають дедалі більше жінок займатись проституцією у прифронтових містах України, але така робота є вкрай небезпечною у багатьох аспектах.

Коли Людмила вперше запропонувала секс за гроші у травні 2022 року, їй було лише 18 років. Великий наступ російських військ на Україну почався лише кілька місяців тому. Знайти роботу було важко. Про це йдеться у спецрепортажі німецького видання TagesSchau, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

«Коли розпочалася війна, роботи було дуже мало. Без професійного досвіду майже ніхто тебе не візьме на роботу», — розповідає 22-річна дівчина з Ізюма, яка шукала вакансію баріста.

Незабаром Людмила почала займатися секс-роботою. Сьогодні вона працює в основному у містах, розташованих неподалік лінії фронту, таких як Ізюм. За її словами, клієнтура складається виключно із солдатів.

«У більшості випадків солдати хочуть поговорити»

«У більшості випадків солдати просто хочуть поговорити. Секс — це зрозуміло, але вони також хочуть поговорити. Бо їх постійно оточують чоловіки. Їм не вистачає жіночої уваги і тепла. Дехто приходить і платить гроші просто за те, аби поспілкуватись», – наголошує Людмила.

У неї буває до семи клієнтів на день чи ніч. Солдати добре платять – 6000 гривень за годину. Для багатьох військових відвідування повії – це більше, ніж просто фізичне задоволення. Вони також розповідають про пережите під час війни, страх і виснаження.

«Вони багато говорять про те, як убивають росіян. Іноді скаржаться на те, як їм набридло все. Здебільшого, це постійний стрес, тому що вони на межі життя та смерті. Дехто показував мені відео з війни. Інші плакали. Їм просто треба поговорити, аби потім було легше», – зазначає Людмила.

Темна сторона військового досвіду

Олена Макая також зазначила, що військовослужбовці нині є найважливішою групою клієнтів для секс-працівниць на передовій. Вона очолює благодійну організацію «Позитивні жінки» у Запоріжжі, яка була започаткована ВІЛ-позитивними жінками. Сьогодні вона надає секс-робітницям медичну допомогу, психологічну підтримку, презервативи та багато іншого.

Макая попереджає, що психологічна напруга у багатьох солдатів має темну сторону.

«На жаль, багато наших дівчат стають жертвами насильства з боку військових. Ми знаємо, що ця жорстокість викликана саме цими стресовими ситуаціями, коли поряд вмирають їхні товариші і вони постійно перебувають під обстрілом. Війна зробила чоловіків жорстокішими і це передається секс-робітницям. До нас зверталися дівчата, які були зґвалтовані. Наприклад, чоловік замовляє дівчину, нібито тільки для себе, відвозить її у своє житло, і там на неї чекають 10-12 чоловіків, і всі вони ґвалтують її. Інші жінки зазнають побиття або отримують серйозні травми іншим способом. У них майже завжди синці та подряпини. Жінки, які працюють із новими клієнтами, особливо схильні до ризику. Ті ж, хто має постійних клієнтів, навпаки, краще захищені», – повідомила Макая.

Посттравматичний стресовий розлад, тривожність, зловживання алкоголем та відсутність психологічної підтримки та допомоги – величезна проблема. Понад те, в Україні немає публічного обговорення цього питання.

«Ніхто не хоче чути, що військові користуються сексуальними послугами. Особливо дружини цих солдатів не хочуть про це чути», – каже Макая.

Вона розуміє це, але тут справді існують серйозні проблеми, які потрібно терміново вирішити. Одна з них — поширення таких серйозних захворювань, як ВІЛ, сифіліс і гепатит.

Навіть робота у сфері секс-послуг не допомагає у скрутні часи

Незважаючи на всі ризики, майже жодна із жінок, які звертаються до Олени за допомогою, не кидає цієї професії. Причини цього дуже індивідуальні: фінансові труднощі, наркоманія, чоловіки чи партнери, які примушують жінок до проституції. Крім того, багато жінок сприймають насильство та хвороби як «частину своєї роботи».

55-річна Надія також працює у сфері секс-послуг у прикордонному місті, оскільки не може прожити на зарплатню прибиральниці.

«Мені потрібні були гроші на оренду квартири, комунальні послуги, освіту дітей, продукти, ліки, одяг і транспорт. Моя фактична зарплата не покривала навіть половини потреб. Але навіть із додатковою роботою у сфері секс-послуг  дохід ледве покриває основні потреби — частково тому, що до мене звертається мало клієнтів. Мої діти нічого не знають про цю роботу. Я б хотіла припинити це і знайти люблячого чоловіка», – зізналась Надія.

Секс-роботу в Україні заборонено

«Чомусь чоловіки вважають, якщо жінка пропонує сексуальні послуги за гроші, то вони можуть робити з нею все, що завгодно, і завдавати їй болю», – зауважує Макая.

На її думку, легалізація секс-роботи суттєво покращила б ситуацію.

«Дівчата були б захищені. Вони могли б безпечно звернутися до поліції, якби їх зґвалтували», – пояснює Макая.

Людмила також підтримує легалізацію проституції. В Україні кожна секс-працівниця значною мірою покинута напризволяще. Людмила мріє колись почати все з нуля. Вона заощаджує гроші на квартиру у Черкасах, а також хоче купити машину, займатися музикою зі своїм гуртом і зрештою відкрити невеликий бізнес. Але поки що продовжує заробляти гроші у містах біля лінії фронту, де солдати шукають сексу та інтимної близькості.