"Боятися треба РФ, а не ТЦК": історія працівника ТЦК Миколи, на якого напали цивільні

Військовослужбовець Микола з 2014 року боронить Україну. Після трьох поранень на фронті чоловік служить у районному ТЦК та СП. Третього серпня 2025 року під час оповіщення на нього напали місцеві жителі.

Про свій шлях та службу військовий розповів кореспондентам Суспільного.

Микола — в минулому будівельник, а згодом доброволець, який з 2014 року боронить Україну.

Згадує третє серпня 2025-го, коли в Бузькому під час оповіщення на нього напали цивільні чоловіки.

"У одного була бита деревʼяна, в іншого — труба. А третій коли вибіг… але ж модні які: я один, а їх троє. А нащо мені, щоб мене били?", — каже чоловік. "Оскільки я був в бусі — я намагався попід ноги їм стріляти. Тобто не вгору. Просто щоб вони відійшли".

Говорить, люди часто апелюють правами, але забувають про обовʼязки.

"Як вони кажуть: "Що мені дала ця держава?" У нас коли такі розмови на оповіщеннях я кажу: "На даний час держава дала захист", — говорить Микола. "Першими пішли добровольці. Хтось за обовʼязком, хтось за якимось розумінням. І надали час чоловічому цивільному населенню освоїти якусь військову спеціальність і стати на захист Батьківщини. І що ми отримали? Хлопці, які пішли — не резинові, не залізні. Кого вбили, хтось в полоні, хтось поранений. Можливо, якийсь відсоток лишився. Але їх не вистачає".

Каже, цивільним варто боятися не ТЦК, а російську армію, яка прийшла на українську землю вбивати та руйнувати. Сам це відчув під час повномасштабної війни на фронті, де його тричі поранили. Перше поранення дістав на Донбасі.

"Потрапили в засідку, далі тактично маневрували, бо вже підстрелили нас. Доповзли до позицій, а далі вже йшли до евакуації. Далі був місяць відпустки", — говорить Микола.

На початку 2023 року знову отримав поранення на позиції. Усі три — правої ноги: два уламкові і мінно-вибухове. За станом здоровʼя його перевели до ТЦК.

"З татом сидимо, балакаємо. Він каже: "Ну, ось завтра вже війна має закінчитися. Це вже 100 відсотків". Я такий: "Ну, якщо тато каже — вірю. То як це перемога і без мене? Тож йду далі". Минуло 2 чи 2 з половиною місяці, і знову підбили", — згадує військовий.

Каже, не розуміє агресії цивільних до працівників ТЦК.

"Як вони кричали: "Ой дайте нам хлопців, які після фронту прийшли". Прийшли ці хлопці, і теж не підходять", — говорить Микола. "Не раз таке слухав: "Ось прийде ворог. А я тут буду з вилами, з дубиною". Я кажу :"Ну, прийде до тебе якісь два "упиря", скажуть: "Ану, відчиняй двері". Ти почнеш "бикувати" — тебе застрелять. Якщо прийде ворог — у тебе не буде ніякого права субʼєктності".

Каже, захищати країну для нього честь і мрія з дитинства. Якби не поранення — був би на фронті й надалі.