Від "матраца" до цілого арсеналу: історія "Гулівера" та його роботизованих військ

Коли у 2022 році доброволець з позивним Гулівер прийшов у бригаду, він, можливо, ще не усвідомлював, яку доленосну роль йому доведеться відіграти. Почавши зі скромної, але відповідальної посади командира розвідувального взводу, він стрімко став прямим начальником усіх безпілотних систем бригади. Тепер усе, що літає в небі, долає водні перешкоди чи рухається землею, – це все зона відповідальності Гулівера.

Народження майбутнього: перший політ "Матраца"

Бойовий шлях Гулівера та його команди почався з різноманітних завдань, пов'язаних з обороною населених пунктів Вознесенськ, Олександрівка та Посад-Покровське. Згодом вони долучилися до спільних штурмових дій з морською піхотою 36-ї бригади у Давидовому Броді.

"З самого початку цієї війни у нас на озброєнні був лише один 300-й «матрац» (Мультикоптер DJI Matrice 300 RTK), яким ми здійснювали коригування артилерії в напрямку Снігурівки", — згадує Гулівер ті перші дні.

Особливо яскраво він пам'ятає свій перший запуск "матраца": "Ми виїхали відпрацьовувати разом із 73-м центром спеціальних воєнних операцій. Нам було поставлено завдання – здійснити заходи щодо вивільнення наших морпіхів, які знаходились у населеному пункті Червоне. Тоді ми запустили свій «матрац» вперше для корегування роботи артилерії, і вже тоді ми чітко усвідомили, що за безпілотними системами – майбутнє у цій війні".

На Посад-Покровському напрямку команда Гулівера активно вела контрбатарейну боротьбу. Саме тут відбувся той доленосний перший виліт їхнього дрона. "Тоді ми влучили в кацапський БТР 82 А. Для нас це стало додатковим стимулом рухатись далі. Перший адреналін – перша перемога – це неймовірно мотивувало. Ми поверталися додому в дуже позитивному настрої і вже готували наступні плани для чергового виїзду", — з емоціями ділиться Гулівер.

Їхній "матрикс" пройшов крізь справжнє пекло: у нього стріляли, він був "поранений", але його команда ніколи не здавалася. "Ми його 'лікували' – клеїли, міняли запчастини", — розповідає Гулівер, підкреслюючи майже людське ставлення до цієї безцінної бойової одиниці, що стала їхнім вірним побратимом у небі.

Частина 2

Острови дельти Дніпра

Після успішних операцій у Давидовому Броді та на Херсонському напрямку наш підрозділ отримав нове, надзвичайно складне завдання: проведення штурмових дій на островах дельти Дніпра. Моя група була серед перших, хто ступив на ці землі, зокрема на острів Білогрудий та острів Великий Потьомкін.

Виклики мінних полів

Одразу після висадки ми зіткнулися з величезною проблемою – острови були щільно заміновані. Ворог встановив найрізноманітніші міни: фугасні, протитанкові, протипіхотні. Особливо велика концентрація мін була на острові Білогрудий. На жаль, тоді 12 наших бійців отримали важкі поранення, втративши кінцівки.

Саме в цей період ми почали активно застосовувати безпілотні системи. Вони стали незамінними для ведення розвідки, що дозволяло нам своєчасно виявляти ворожі човни, пересування диверсійно-розвідувальних груп та ефективно коригувати вогонь мінометів. Попри всі труднощі, ми успішно завершили фазу штурмових дій: захопили частини островів Білогрудий та Великий Потьомкін. Ми закріпилися на цих позиціях і утримували їх аж до моменту підриву Каховської ГЕС.

Нова роль та розбудова системи БПЛА

На той час я вже отримав нове призначення – начальника безпілотних систем бригади. Моїм першим кроком було відвідування всіх підпорядкованих підрозділів. Метою було одне: розпочати створення позаштатних груп безпілотних систем. Саме тоді "Мавіки" та "Мавіки" зі скидами стали нашими надійними помічниками, відкриваючи нові можливості для виконання бойових завдань та збереження життів.

Частина 3

Народження екіпажів: «Мавіки» та «Матраци» як нові очі бригади

Усвідомлюючи життєву необхідність технічної переваги, ми ініціювали створення позаштатних груп безпілотних систем у всіх батальйонах. Ця ідея була зустрінута з неймовірним ентузіазмом. До нас почали приєднуватися молоді, амбітні хлопці, які швидко знаходили спільну мову, обмінюючись досвідом та ідеями. Ми всіляко їх підтримували, надаючи "зелене світло" для ініціатив.

З цих новобранців ми сформували три повноцінних екіпажі, які навчилися майстерно працювати на нашому основному розвідувальному дроні — "Матраці". З його допомогою ми здійснювали панорамне спостереження за лівим берегом, надаючи безцінну інформацію нашим розвідникам та артилерії. Наші новостворені екіпажі, як справжні крила, випереджали противника: своєчасно виявляли артилерійські підрозділи, відстежували рух ворожих човнів, що прямували до наших позицій, і точно коригували вогонь артилерії по плавзасобах ворога.

Також з появою новітніх БПЛА ми змогли надзвичайно активно штурмувати острови та просуватися вглиб лівобережжя, крок за кроком відвойовуючи нашу землю.

Нічна зміна: як FPV-дрон посіяв страх

Ми стали справжніми новаторами на своїй ділянці фронту, здійснивши запуск першого FPV-дрона з IP-камерою нічного бачення. Цей момент став переломним. Вже у свій перший виліт цей дрон виконав вражаюче завдання: знищив ворожий човен разом із десантниками-окупантами.

Такий успіх не міг залишитися непоміченим. Ніщо так не мотивує особовий склад, як визнання командування. Нас відзначили, оцінили нашу роботу та надали можливість працювати далі – ділитися своїм безцінним досвідом із сусідніми підрозділами, які знаходились у нашій спільній зоні відповідальності. Ми вчилися самі і навчали інших – це те, що ми називаємо справжньою взаємодією.

Комплексний удар: ворог у пастці інновацій

Після цього вдалого ураження противник, попри втрати, не припиняв своїх штурмів. Але й ми не зупинялися у своїх експериментах. Ми усвідомили потребу в централізації та комплексному завданні уражень.

Тепер у повітрі працювала ціла система:

• Крильчаті літаки-спостерігачі залітали на лівий берег, виявляючи скупчення живої сили та пересування ворожих човнів на місцях посадки-висадки, дозволяючи нам знищувати ворога заздалегідь.
• Маленькі «мавіки» точково працювали скидами гранат, "запальничками" по бліндажах, укриттях та скупченнях противника, не даючи йому видохнути.
• А кулеметно запущені FPV-дрони цілодобово тримали противника в постійному страху, перетворюючи кожну його спробу просування на кошмар.

Наші інновації перетворили небо над островами на постійну загрозу для ворога.

Частина 4

Наземні «норки» та річкові «пастки»

На островах дельти Дніпра, де ворог намагався закріпитися, створити повноцінні бліндажі було практично неможливо. Російські окупанти майстерно заривалися просто під коріння дерев, що надзвичайно ускладнювало їх виявлення. Саме тому наші FPV-дрони почали залітати прямо в ці «норки», перетворюючи їх на смертельні пастки для ворога.

Адаптація та навчання: ми і ворог

Війна – це постійне навчання. Ми вчились, і ворог також швидко адаптувався. Замість громіздких човнів, які було легко виявити, вони почали використовувати швидкісні гідроцикли, намагаючись уникнути нашого контролю. Недооцінювати ворога неможна, тому ми маємо завжди бути на крок попереду нього.

Дистанційне мінування

У відповідь на нові загрози, основним елементом зупинки ворожих плавзасобів стало дистанційне мінування річкових протоків. Ми активно застосовували ЯРМ-и (якірні річкові міни), створюючи ефективні загородження на шляхах пересування противника по воді.

Одне з таких успішних відео, що демонструє роботу з мінування, було розміщено на нашому телеграм-каналі. Згодом його перепостили навіть на сторінці "Republicans against Trump" у соцмережі X. Ми були приємно здивовані – це стало справжнім міжнародним визнанням нашої праці та ефективності.

Хто може стати найкращим пілотом БПЛА? Відповідь дивує

Мене часто запитують: хто ж може стати найкращим пілотом дрона на війні?

Пілотом може стати будь-хто, але найкращими стають ті, хто захоплюється комп'ютерними іграми. Це легко пояснити: геймери мають відмінно відпрацьовані навички дрібної моторики, яка критично важлива для керування швидкісними FPV-дронами.

Війна не омине нікого

Ми вже усвідомили, що воювати доведеться всім. У наших підрозділах на посадах пілотів БПЛА працюють навіть жінки, що є яскравим підтвердженням цього. Наш колектив надзвичайно мотивований, різноманітний та креативний. Ця війна вимагає від нас постійних інновацій та єдності, і ми готові до будь-яких викликів.

Тому, якщо хтось із геймерів ще не визначився зі своїм місцем у війську, ласкаво просимо до нашої бригади! Ми запрошуємо вас на посаду пілотів БПЛА у взвод «Чорне сонце». Тут працюють хлопці, які вже досягли майстерного рівня у керуванні такими дронами. У кожного екіпажу на рахунку понад чотири тисячі бойових застосувань.

Частина 5. Розповідь Гулівера

123-тя бригада розширює горизонти

Від динамічних операцій на Херсонщині до вирішальних боїв на Донбасі — 123-тя бригада Територіальної оборони продовжує адаптуватися до найжорсткіших викликів фронту. Новим етапом стало перекидання підрозділу РУБПАК (Рота ударних безпілотних авіаційних комплексів) на Вугледарський напрямок. Метою було не лише розвідування умов, а й підготовка до нової, нещадної реальності Донецьких териконів.

«Непереможні» в небі: перший постріл по SuperCam

Ми прибули на місце стомлені, але незламні. Часу на звикання майже не було. Наші дрони злетіли на висоту пташиного польоту, і одразу ж виникла найгостріша проблема: ворожі розвідувальні "крила". Щодня над цією ділянкою фронту постійно висіло до 16 ворожих дронів, які ніхто не міг збити.

Діючи рішуче, ми негайно сконтактували з місцевою адміністрацією та 72-ю бригадою, виставивши наш екіпаж на перехоплення ворожих БПЛА. І вже з першого разу ми злетіли і вразили ворожий літак-розвідник SUPER-CAM. Цей успіх вразив командування ОТУ "Донецьк" та, окрилені, ми почали активно допомагати сусідам, ділячись своїм досвідом.

Географія боротьби: пілоти там, де гаряче

Географія роботи підрозділу БПЛА 123-ї бригади ТрО вражає. Наразі бійці виконують бойові завдання на всіх найгарячіших напрямках. Нещодавно два підрозділи наших батальйонів вирушили на Сумський напрямок, щоб допомогти зупинити просування противника.

Наші хлопці тримають оборону у районах Дворічної, Часового Яру, Кліщіївки, Бахмута, на Запорізькому напрямку та на Херсонщині. Рота ударних безпілотних комплексів (РУБПАК) активно працює в дельті Дніпра та на Кінбурнській косі, де здійснює дистанційне мінування.

Частина 6

Мінні "сюрпризи" та роботи, що зберігають життя

Дистанційне мінування за допомогою наших "пташок" продовжує приносити результати. Ми створюємо пастки для ворога, і ця тактика дає свої плоди: лише кілька тижнів тому дві ворожі машини підірвалися на наших мінах. Ці "сюрпризи" ефективно заважають противнику наступати, руйнуючи його плани.

Наземні роботизовані комплекси (НРК) стають дедалі важливішими, допомагаючи зберегти життя наших бійців. Зараз ці комплекси активно працюють на Донецькому напрямку, виконуючи завдання з доставки вантажів, мінування та евакуації поранених.

Крім того, ми постійно вдосконалюємо надводні безекіпажні катери. Наші спостерігачі виявляють місця висадки ворога, і ми працюємо в єдиному комплексі, як одна команда. Наша спільна робота допомагає зберегти життя і здоров'я побратимів.

Недооцінювати ворога не можна

Незважаючи на успіхи, недооцінювати ворога не варто. Окрім висококваліфікованих спеціалістів, у нього є величезний людський ресурс. "Пруть як дурні, не рахують втрати", — каже Гулівер, додаючи, що цей ресурс здається нескінченним.

"На одному з островів Херсонщини ми за дві доби штурмових дій відправили на концерт до кобзона 117 російських солдатів. Вони постійно приходили на тому ж човні, висаджувалися, і ми їх знищували нашими "пташками". Саме для того, щоб зберегти наших людей на фронті, ми вдосконалюємо роботу всіх роботів. Ми повинні бути на крок, а то і на два попереду ворога. Тільки так ми зможемо перемогти", — наголошує він.

Технології проти живої сили

ЗСУ зарекомендували себе як майстри тактики використання безпілотних систем. Нам необхідно продовжувати розвивати цей напрямок, збільшувати кількість штатних підрозділів БПЛА і відмовлятися від практики тримати позиції лише живою силою.

"Практика показує, що для зупинки ворожого штурму нам потрібен цілий комплекс безпілотних систем і лише один кулеметник. Противника легше зупинити на етапі підходу, ніж відбиватися від нього вже в окопах", — підсумовує Гулівер.

Технології, що рятують життя

Наші "пташки" продовжують свою роботу, перетворюючи дистанційне мінування на справжні пастки для ворога. Ця тактика приносить свої плоди: лише кілька тижнів тому дві ворожі машини підірвалися на наших мінах. Ці "сюрпризи" під ногами ворога ефективно заважають йому наступати.

Наземні роботизовані комплекси (НРК) стають незамінними помічниками. Вони допомагають нам зберегти життя бійців на Донецькому напрямку, доставляючи вантажі, мінуючи території та евакуюючи поранених. Ми також модернізуємо надводні безекіпажні катери, а наші спостерігачі виявляють місця висадки противника. Це злагоджена робота єдиної команди.

Людський ресурс, що не закінчується

"Недооцінювати ворога не можна", – наголошує Гулівер. Окрім висококваліфікованих спеціалістів, у нього величезний запас живої сили. "Пруть як дурні, не рахують втрати. Вони не обмежені в людському ресурсі. Іноді нам здається, що він нескінченний", – додає він.

"Був момент, коли ми за дві доби штурмових дій на одному з островів Херсонщини "відправили на концерт до кобзона" 117 російських солдатів. Вони вперто йшли на одне й те саме місце, висаджувалися, а ми їх знищували нашими "пташками".

Щоб частково замінити людей на фронті, ми вдосконалюємо роботу роботів. Нам треба бути на крок, а то і на два попереду ворога. Лише тоді ми зможемо його перемогти.

Майбутнє – за технологіями

ЗСУ вже чудово зарекомендували себе в тактиці використання безпілотних систем. Нам потрібно продовжувати розвивати цей напрямок, збільшуючи кількість штатних підрозділів БПЛА. Ми маємо відходити від практики утримання позицій лише живою силою.

"Як показує практика, щоб зупинити штурм противника, нам потрібен цілий комплекс безпілотних систем і лише один кулеметник. Противника легше зупинити на етапі підходу, ніж відбиватись від нього вже в окопах", – підсумовує Гулівер.

Частина 7

Хочеш стати пілотом дрона? Навчання та перші кроки

Щоб працювати пілотом БПЛА, необхідно пройти базовий курс навчання, який триває приблизно 30 діб. Після цього відбувається практика з нашими інструкторами. Кількість годин "нальоту" залежить від типу обраної "пташки". Адже безпілотники бувають різними: розвідувальні, ударні, дрони-ретранслятори, логістичні та FPV-дрони. За масштабом їх також поділяють на тактичні, оперативно-тактичні та оперативно-стратегічні.

Для когось опанування дроном займає півтора-два дні, а комусь достатньо кількох годин. Після цього ти вже будеш готовий виконувати бойові завдання.

Приєднуйся до нас!

Якщо відчуваєш, що готовий стати пілотом, телефонуй до нашого рекрутингового центру за номером: (093) 123-00-50. Чекаємо на тебе в нашій команді!

Ірина Воронцова.