Як миколаївський футбольний тренер та його вихованець стали фронтовими побратимами (ВІДЕО)

Нині вони часто спілкуються на футбольному полі, де колись тренер Андрій навчав футбольній майстерності тоді ще юнака  Сергія. Спілкуються, обмінюються спогадами, думками. І спільне у них тепер не тільки захоплення футболом, а й фронтові будні, важкі поранення, повернення з фронту.

Андрій Жовжаренко своє життя присвятив футболу. Був капітаном команди, а потім 25 років віддав тренерській роботі з дітьми. Коли розпочалася повномасштабна війна, у свої 54, не зважаючи на право на бронювання, пішов добровольцем на фронт. Вирішив це зробити одразу, коли дізнався про загибель своїх зовсім ще зовсім молодих вихованців – мав щире бажання помститися за них. Під час бойового завдання на Херсонському напрямку Андрія було тяжко поранено, він втратив ногу. Але не втратив любові до життя та бажання бути корисним людям. З лікуванням допомогли колишні учні. Нині пересувається за допомогою протезу. Андрій знову поринув у тренерську роботу.

І от одного разу до свого тренера завітав Сергій, який також повернувся з війни і як з’ясувалось, служив у тій самій 22-й окремій механізованій бригаді ЗСУ, що і пан Андрій. А отже їх об’єднує не лише футбол, вони стали фронтовими побратимами.

- Завдяки таким поважним людям, як пан Андрій, ми чогось у житті досягаємо,- каже про свого наставника Сергій. Для чоловіка війна почалася у 2014-му зі строкової, а потім контрактної служби в зоні Антитерористичної операції. Має бойові нагороди, серед яких відзнака Президента України  за участь у антитерористичній операції. А оберегом  Сергія є шеврон зі словами «Моя молитва – твоя броня. Я завжди поруч». Шеврон подарувала йому дружина, проводжаючи на фронт у 2022-му, Чоловік впевнений, що саме віра в нього коханої людини врятувала йому життя. Боєць був тяжко поранений дроном на Авдіївському напрямі. Після лікування служить у одному з ТЦК та СП Миколаєва.

- Як би не було складно, Україна переможе, - впевнений Сергій. Але каже, що по собі знає наскільки вже втомлені українські захисники на передовій. Тому їх треба замінювати, хоч на певний проміжок часу. Необхідні ротації. А ще вважає дуже важливим не тільки військовим, а й цивільним, навчатись тактичній медицині, вмінню надати першу домедичну допомогу. Адже війна може торкнутись кожного.

Сергій бажає знову відправитись на фронт захищати рідну землю від агресора. А поки після роботи навідується на стадіон до свого тренера, котрому вдячний за виховані кращі риси характеру стійкість, чесність, принциповість.   

Більше новин читайте тут: up.mk.ua/uk, www.facebook.com/upravda,  t.me/upravda,  instagram.com/yuzhka_newspaper