Она ушла, чтобы остаться

Тридцять першого серпня цього року перестало битися серце Людини з великої літери,
геніального педагога, чудової жінки, котру Бог нагородив найвищими чеснотами неписаного
життєвого Статуту - позитивними моральними якостями.
Пішла від нас в засвіти Алла Петрівна Супрун.
Вічна пам'ять Вам! Світла пам'ять!

Для тисячі її колишніх студентів ця звістка стала великою печаллю та гірким смутком, адже кожному, кого навчала в Миколаївському державному педагогічному інституті, а згодом - в Національному педагогічному університеті імені В.Сухомлинського, Алла Петрівна подарувала і промінчик свого сердечного тепла, і щиру людяність, і віру в справедливість. Вимоглива, доброзичлива, ерудована. Вона досконало володіла предметом, а камертон її душі та розуму вловлював найменші проблеми  людини, з якою вона працювала - будь-то під час лекції, а чи в дні екзаменаційних випробувань. Вона вміла дати ту «соломинку», котра допомагала студентам опанувати себе, зібратися з думками і впевнено скласти іспит. Алла Петрівна ніколи не принизила людську гідність тих, з ким звела її доля. А які крилаті вислови, немов дорогоцінні перлини, щедро розсипалися та влучно звучали в її багатій лексиці! Щира, світла, неповторна - такою вона запам'яталася і назавжди залишиться в пам'яті.
Вічна пам'ять Вам! Світла пам'ять!

Пригадую, як Алла Петрівна розповідала мені про молодих своїх колежанок, котрих натхненно підтримувала, в яких так вірила! Вона вміла радіти чужим успіхам, а на це здатна лише самодостатня людина. Кажуть, що не замінимих немає. Та цей вислів розбиває на пилюку професійний шлях Педагога від Бога - Алли Петрівни Супрун.
Сім останніх років педагогічний університет був без неї, - без тієї, котра титанічними зусиллями творила біографію цього навчального закладу. Пішла і щось важливе та неповторне пішло разом з нею. І ніхто її не зміг замінити, бо вона така була ОДНА.
… Яскрава, креативна, мудра, високоосвічена, незабутня….
Такою ми Вас знали. Такою Ви залишитесь в нашій пам'яті. Останнім часом Алла Петрівна мала проблеми зі здоров'ям, та чи пожалілася комусь на них? Ми всі завжди бачили її сильною, а ті сили, виявляється, Бог теж дає дозовано… І хрест кожному дається по силах… Вона не нарікала на долю, якщо та й посилала іноді певні випробування: мужньо долала, бо мала кому допомагати, мала кого підбадьорювати. Я належу до тих, кому пощастило бути студенткою Алли Петрівни, більше того - пощастило спілкуватися поза межами навчального закладу. Це і завдяки її мудрим порадам я стала впевненішою та навіть сміливішою в прийнятті кардинальних рішень. Вона побачила мій характер, цінувала мою творчість…
Дякую Вам, Алло Петрівно, що вчили і наставляли, що були великим Другом і взірцем! А в тому, що Ви залишили земні шляхи-дороги  напередодні нового навчального року є теж своєрідний знак: Ви не змогли триматися за цей світ без своєї улюбленої справи, котрій присвятили життя.
Вічна пам'ять Вам! Світла пам'ять!
… Ви пішли, щоб лишитися в пам'яті Вашої родини, тисяч і тисяч студентів, вдячних колег, знайомих, з ким перетиналися Ваші шляхи-дороги.
Пішли, щоб лишитися…

З глибоким сумом та безмежною вдячністю - Ганна Король, член Національної Спілки журналістів України та Національної Спілки письменників України.

Сторінки життєвого літопису  Алли Петрівни Супрун, кандидата філологічних наук (1999), доцента (2002)

Алла Петрівна народилася 7 січня 1950 року у м. Миронівка Київської області в родині вчителів. У 1957 році пішла до першого класу Миронівської СШ №1, в якій навчалася дев'ять років. У зв'язку з переїздом батьків десятий клас закінчила в Корсунь-Шевченківській СШ №1 Черкаської області в 1967 році з золотою медаллю.

У 1967 році вступила на філологічний факультет Одеського університету імені Мечникова за спеціальністю «Українська мова та література», який успішно закінчила в 1972 році. Навчання в університеті сформувало наукові нахили, виділило спрямування майбутньої роботи.

Свою трудову діяльність розпочала в 1972 році у СШ №18 міста Миколаєва вчителем української мови та літератури, де викладала до 1973 року. Звідтоді ж погодинно працювала на кафедрі української літератури Миколаївського державного педагогічного інституту. У 1973 році Алла Петрівна розпочинає роботу в Миколаївському державному педагогічному інституті завідувачем кабінету естетичного виховання і залишається на цій посаді до 1979 року, після чого переходить на кафедру української мови, де працює викладачем, старшим викладачем, доцентом.

Протягом 1980-1981 років - заступник декана філологічного факультету.

У 1981-1983 роках проходила стажування на кафедрі української мови Київського педагогічного інституту.

З 1990 року Алла Супрун - заступник декана філологічного факультету з навчальної роботи української філології.

Кандидатську дисертацію на тему «Семантико-стилістичні особливості фразеологічних одиниць» захистила в 1999 році у Дніпропетровському державному університеті, спеціальність - українська мова. Доцент кафедри української мови з 2000 року. До 2017 року працювала на посаді доцента кафедри загального та прикладного мовознавства.

Протягом трудової діяльності Алла Петрівна активно займалася громадською роботою: голова профспілки філологічного факультету, член профкому університету, науково-методичної ради, заступник декана філологічного факультету, декан філологічного факультету, голова журі Міжнародного конкурсу імені Петра Яцика, секретар вченої ради Миколаївського національного університету імені Василя Сухомлинського.
Отримала такі нагороди: Грамота МОН України, значок «Відмінник освіти України», Почесна грамота Миколаївської обласної ради, грамоти університету, лауреат премії імені М. Аркаса, почесний диплом «Кращий освітян року». 22 травня 2010 року Алла Петрівна обрана  академіком Української Академії акмеологічних наук по відділенню «Загальної акмеології».