понедельник

30 марта

2020 г.

Feed icon 14x14 Сообщить новость

17-Mar-2020 13:52

"Южная правда", № 20 (24045)

ЧЕЛОВЕК (статья)

Ад'ютант у спідниці

Anna 9877678

Весняного дня 1861 року (гарібальдійці саме святкували проголошення єдиної італійської держави) легендарний полководець Джузеппе Гарібальді вручав нагороди своїм воїнам. А юному ад'ютанту Антону Пустовойтову, крім ордена Симона Болівора, дісталася й іменна шабля від воєначальника. Гарібальді так ніколи й не дізнався, що мав у ад'ютантах не юнака на ім'я Антон, а дівчину на ім'я Ганнуся.

Народилася вона у 1838 році на Житомирщині у родині майора Теофіла Пустовойтова, командира полку. Батьки подбали про гідну освіту доньки - віддали до Ново-Олександрівського інституту шляхетних дівчат, мріяли, щоби дівчина була щасливою.

Інститут Ганнуся закінчила успішно. Але думки у чарівній голівці роїлися зовсім не дівочі. Вільнодумство. Відвертий осуд монаршого насильства над людьми. Розмови про розкріпачення. Родинний будинок поступово перетворюється на клуб, у якому збиралися ті, хто поділяв погляди юної господині.

На той час Теофіл Пустовойтов уже мав звання генерал-майора - і жандармерія була не в захопленні від поведінки генеральської доні. Після «відвертої» розмови з батьком Ганнуся тікає до Англії. Таким чином в Оксфордському університеті з'явився Антон Пустовойтов, бо жінок туди не приймали.

А з Великобританії «Антон» подався до Італії - у військо Джузеппе Гарібальді. Фронт, звісно, не найкраще місце для шляхетної юнки, але якщо видати себе за хлопця й мужньо перетерпіти всі знегоди, пов'язані з війною, то чому б не збагатити свій життєвий досвід такою захоплюючою пригодою? Врешті-решт Ганнуся-Антон стає ад'ютантом самого Гарібальді.

По війні дівчина повернулася додому. Але що могло бути цікавого у провінційному Житомирі після того, що вона вже пережила? Заміж Ганнуся нізащо не хотіла, тож залишалося одне - боротьба за свободу народу. Народ, щоправда, не давав їй таких повноважень, але хто б його питав...

За крамольну діяльність «панну з порядної родини» влада жорстоко переслідувала, через те знову, не спитавши думки батьків, героїня оповіді подалася попервах у Париж, а згодом - у Лондон. Там принаймні ніхто не переслідував філософів-однодумців, з якими Ганнуся тут же заприязнилася.

1863 року розпочалися заворушення у Польщі, яка намагалася звільнитися з-під влади Російської імперії. У шляхетну справу не могла не втрутитися Ганнуся Пустовойтова, яка, діставшись до центрального революційного комітету у Варшаві, знову стає Антоном і ад'ютантом - на цей раз генерала Лангевича. У Польщі Антон зробив військову кар'єру: став офіцером і прапороносцем. Але в одному з боїв потрапив у полон - і суд дав йому 25 років ув'язнення із засланням до Вологодської губернії.

За три роки з нагоди шлюбу царського спадкоємця з Дагмарою Датською оголосили амністію, і Ганнуся вийшла на волю. Рідні сподівалися, що дівчина нарешті отямиться, візьметься за розум. Та хвору, але не зламану духом панну знову потягло туди, де багато грому. 1870-го вона опиняється у Парижі, на барикадах - поруч з повсталими французами. 26 травня 1871 року Ганнусю наздогнала куля.


 

Д. ФРОЛЮК.