суббота

22 февраля

2020 г.

Сообщить новость

28-Jan-2020 12:11

"Южная правда", № 7 (24032)

ЧЕЛОВЕК (статья)

Перший український король

Galizck

Минуло 755 літ по кончині Данила Романовича Галицького (1201 - 1264) - князя Волинського і Галицького, князя Київського, полководця, дипломата, засновника міста Львів.

Доля його була світлою, але сповненою потрясінь. Серед володарів, яких в історії людства «несть числа», він вирізнявся істинним благородством. Данило Романович вибудував державу, в якій шанувалися чесність, порядність, процвітали мистецтва, не всихало життєдайне джерело народної мудрості й творчості. Це ж факт, що княжий двір Данила був своєрідним культурним осередком, де часто гостювали музиканти, співаки, проводилися різноманітні турніри. Про багату й культурну Галичину знали в Європі. За князя Данила в краї постало 70 нових міст!

Одне з них батько назвав на честь сина Лева. Замість зруйнованого татарами Галича, Данило заснував нову столицю - Холм (нині територія Польщі). Тут він і похований у збудованій ним церкві Святої Богородиці.

40 років присвятив Данило розбудові Галицько-Волинської держави. У визвольних змаганнях виявив себе талановитим стратегом і тактиком. Бачачи запроданство і зажерливість тодішніх «олігархів» - бояр, спирався на селянство і простих міщан, які беззастережно йому довіряли. Завдяки цьому спершу об'єднав Волинь, а згодом оволодів Галичем. 1239 року зайняв Київ, почуваючи себе спадкоємцем київських князів. Остаточно утвердив себе Галицько-Волинським князем, перемігши війська польсько-угорської коаліції під Ярославом.

Реалізації далекосяжних планів Данила Галицького зашкодила Золота Орда. Фатальною стала битва над річкою Калкою (Кальміус). Данило йшов у авангарді об'єднаних дружин київських князів і розгромив перші татарські загони. Та серед князів не було єдності й спільного плану дій. Тимчасові союзники - половці не витримали натиску ординців, що спричинило загальну паніку. Велике числом військо зазнало поразки. Сам князь Данило виявив особисту хоробрість, але у кривавій січі був поранений у груди. Поразка справила гнітюче враження на всю Україну.

Татари продовжили свої напади, але вже під проводом хана Батия. Розорили Київ, завоювали Волинь, Галичину і пішли далі - на Польщу й Угорщину. Що залишалося робити Данилові? Він, як інші князі, змушений був податися «на поклон» до столиці ханства - Сарая. За словами літописця, князь найбільше потерпав, що його, християнина, змусять поклонитися язичницькому «кущеві». Однак Батий спитав: «Чи п'єш ти наше молоко, кобилячий кумис?» Чекаючи гіршого, Данило відповів ствердно. Протримали його в орді 25 днів і відпустили. Батий повернув князеві його володіння, але на правах, сказати б, автономії.

Приниження пекло Данилові серце. В голові роїлися задуми визволення з-під ординського іга. Згодом провів низку походів на пограничні землі, які найдовше перебували під п'ятою загарбника. 

Однак становище залишалося вкрай загрозливим. Будуючи далекосяжні плани, Данило шукав союзу із Заходом задля створення коаліції, яка змогла б протистояти Орді. Замирився з Польщею, уклав коаліцію з Угорщиною, скріпивши її одруженням сина Лева з принцесою Констанцією. Дипломатичні плани сягали далі. Зав'язав жваве листування з Папою Римським Інокентієм. Навіть погодився на унію і прийняв від Папи королівську корону, ставши, таким чином, першим українським королем. Проте далі справа не пішла, і зв'язки з Римом були перервані.

Данило провів глибокі реформи в усіх галузях життя краю, майже на сто років продовживши державотворчі традиції Київської Русі. Надалі Галичина стала жертвою тієї ж Європи, до якої так прагнула. Її роздерли на шматки і довгі століття піддавали насильству і денаціоналізації. Проте притлумити українську душу не вдалося.

Образ Данила Галицького був дороговказом і запорукою в цьому. Історичні обставини не дали одному з найвидатніших володарів України довести державотворення до кінця. Це зробили і продовжуємо робити ми, його нащадки.
 

В. БУРБАН. («Сільські вісті»)