пятница

28 февраля

2020 г.

Сообщить новость

28-Jan-2020 11:55

"Южная правда", № 7 (24032)

ЧЕЛОВЕК (статья)

Родина Анжеліки

64346

Всеволод Северинович Голубинов народився у Бухарі. Незабаром його батька, царського дипломата, призначили послом в Іран. Тож дитинство героя оповіді минуло на Сході, а у 14 років батьки відправили сина навчатися до севастопольської гімназії. А це був саме 1917-й. Хлопець приїхав на батьківщину й за кілька місяців опинився у вирі революційних подій. Кмітливий, він заховав родинні коштовності у черевики, узяв здобутий якимсь чином револьвер і з чималими пригодами дістався через південь Росії до батьків у Францію.

 

Закінчивши там університет, Всеволод стає наймолодшим  у країні доктором хімічних і мінералогічних наук. Був винятково талановитою людиною: знав 15 мов і був фахівцем у багатьох сферах. Займався геологорозвідкою в Азії (Китай, Лаос), Африці, отримавши у деяких тамтешних племен прізвисько «білий чарівник». Паралельно Голубинов вивчав місцеві звичаї, писав картини, інколи - спогади під ім'ям Серж Голон. Коли розпочалася Друга світова, за дорученням генерала де Голля узявся шукати золото й алмази. Словом, не життя, а роман, який би мав хтось про нього написати, але вийшло, що письменником став він сам, створивши, без перебільшення шедеври авантюрної літератури. Щоправда, з допомогою дружини.

Симона Шанже народилася 1921-го у Тулоні (Франція) - у родині капітана французького флоту. Дівчина рано виявила здібності до живопису й малюнка. Коли їй виповнилося 18, написала свою першу книгу «Країна за моїми очима», опублікувавши її під псевдонімом Жоель Дантерн. Тоді ж розпочала займатися журналістикою, писала кіносценарії. Але інтелігентну панну часто дурили продюсери, порушуючи її авторські права і платячи мадемуазель за роботу просто копійки. Тож Симона вирішила покинути Францію, таку немилостиву до неї. І на краю світу, в Африці, 1947-го, познайомилася із своїм майбутнім чоловіком - Всеволодом Голубиновим.

Незважаючи на 18 років різниці, шлюб удався. У родині з'явилися четверо дітей, а ще - понад десять книг про Анжеліку. Жити сім'ї у Конго було нелегко, через те подружжя повернулося до Франції й оселилося у Версалі. Всеволод курсував між Парижем і Версалем у пошуках заробітку, а Симона виношувала первістка і плани щодо фінансового благополуччя родини. Ще в Африці Голубинови написали книгу про тваринний світ «чорного» континенту. Проєкт удався, то чому б не продовжити заробляти гроші літературною працею?

Тодішні читачі не мали багато книг про XVII століття, а подружжя проживало поруч з напівзанедбаним королівським палацом. У його бібліотеці Голубинови знайшли чимало цікавих, нікому не відомих документів про війну між Північчю та Півднем Франції, про зубожілий дворянський рід де Сансе, про середземноморську работоргівлю. Досліджувати ці архіви було дуже цікаво, пара почувалася першовідкривачами. І поступово на світ з'явилася ясноволоса й зеленоока  красуня, аристократка й авантюристка, Анжеліка, точніше, книга про неї - «Анжеліка - маркіза ангелів». Власне, писала одна Симона, Всеволод тільки консультував її. Але видавці вимагали, щоби на обкладинці значилося чоловіче ім'я. У результаті роман з'явився на світ під іменем Анн і Серж Голон.

Французи, до слова, дуже релігійні (а може, просто ханжі), у середині 1950-х сприймали Анжеліку як героїню порнографічного роману. Але автори, точніше, авторка, не здавалися: а чому би не показати кохання через щасливий шлюб, через повноту стосунків між мужчиною і жінкою? Хіба у XVII столітті люди були виліплені з іншого тіста, ніж у ХХ?  Невідомо, чи у головної героїні книгоепопеї був реальний історичний прототип. Дехто каже, що у романах ідеться про офіційну фаворитку французького короля Людовіка XIV Анжеліку де Фонтаж.

Незабаром розпочалася переможна хода Анжеліки світом. Для збирання нового матеріалу Голубинови відвідують різні країни, кілька разів Канаду, де 1972-го, через інсульт, помирає Всеволод. Симона продовжила серію одна, незважаючи на великі проблеми з видавництвами. Цікаво, чи є в образі Жоффрея де Пейрака риси самого Всеволода? У романах Анжеліка постійно розставалася з чоловіком, втрачала його, у житті ж подружжя постійно було разом.

Звісно, що такий цікавий чи псевдоісторичний, авантюрний, пригодницький сюжет не могли не підхопити кінематографісти. Сама авторка була незадоволена екранізацією своєї Анжеліки. На її думку, виконавці головних ролей Мішель Мерсьє і Робер Оссейн не «поцілили у яблучко». Очевидно, кінорежисерам не спадало на думку, що вродлива жінка може не тільки кохати - здатна ще й думати. За словами доньки подружжя, Надін Голубинофф, планувалася нова кіноверсія про маркізу ангелів. Але це було шість років тому, а нині Симони вже нема серед живих.

До слова, світ оспівав чимало Анжелік. Скільки років цій красуні-авантюристці, не знає ніхто. Ніби «батьком» першої Анжеліки був італійський поет епохи Відродження Матео Марія Боярдо (1441 - 1494 рр.). У його поемі «Закоханий Роланд» з'являється китайська (чи індійська) принцеса Анжеліка, навколо якої виникають усілякі лицарські перипетії.

Але й ці персонажі сягають корінням у більш давні часи - епоху династії Каролінгів і бретонського епосу. Про прекрасну Анжеліку співали на вулицях міст. А деякі її пригоди йдуть від античних міфів. Там є і сарацини, і приковування до скелі, й залицяння старого відлюдька, який напоїв даму чарівним зіллям, і суцільні битви за її вроду.

У лицарській поемі знаного італійського поета Людовіко Аріосто «Божевільний Роланд» усе знову крутиться навколо прекрасної Анжеліки. Пригоди її були незвичайними, навіть чарівними, вони давали грунт для подальшого розвитку образу: і Байрон, і Вольтер, і Пушкін, і Сервантес не могли пройти мимо цього сюжету. Що вже казати про художників!

Ну й, нарешті, у середині ХХ століття з'явилася нова Анжеліка, яку ми всі сьогодні знаємо з романів Анн і Сержа Голон та їх екранізацій.

Ю. ГРАЧ.