воскресенье

15 сентября

2019 г.

Сообщить новость

22-Aug-2019 13:18

ЧЕЛОВЕК (статья)

Поет свій власний творить світ

Chigova001

(до 80-ліття письменниці, просвітянки Людмили Чижової)

22 серпня солідний ювілей відзначає наша миколаївська мисткиня - Людмила Яківна Чижова.
Але широко відомою юному й дорослому читачеві вона стала останні чверть століття. Згадую, як 1994 року вона у Миколаївському педагогічному інституті презентувала свої перші книжки - збірку поезій «Барви літа» та вірші для дітей дошкільнят «Бабусина казка». Відтоді тісні дружні стосунки супроводжують письменницю з майбутніми філологами, учителями шкіл, бібліотекарями. Особливо плідні творчі зв'язки авторки з обласною бібліотекою для дітей ім. В. Лягіна, Центральною бібліотекою ім. М. Кропивницького та бібліотеками Снігурівського району і зокрема з педколективом Ново-Київської школи. Та немало наших миколаївських слухачів радіо, учасників художніх колективів знають Людмилу Яківну за її піснями, музику до яких писали і А. Кос-Анатольський, В. П'ятигорський, Т. Ярова, А. Улицька, А. Олійникова й інші миколаївські композитори та й сама Л. Чижова.

В творчості Людмили Яківни знайшли відлуння її професія режисера, праця в багатьох закладах культури, роки зростання як майстра художнього слова в республіканській, обласній пресі та фольклорній та етнографічній студії, й збирання українського фольклору ще з часів роботи заступником директора обласного будинку творчості. Наша ювілярка завжди готова прийти на допомогу, поділитися досвідом з колегами й початківцями. Вона щедро ділиться плодами свого поетичного таланту на зустрічах, але й щиро вдячна своїм учителям та наставникам. У ювілейному бібліографічному покажчику зокрема пише: «Взагалі мені поталанило на добрих і чуйних людей, які стали моїми вчителями на поетичному шляху. Я низько кланяюсь за науку відомому українському поету Петру Миколайовичу Бібі, за цінні поради - українській поетесі Марії Пригарі та миколаївським поетам Валерію Петровичу Бойченку й Дмитру Дмитровичу Креміню».

Загалом з-під пера Людмили Яківни вийшло 25 поетичних збірок і 7 прозових книжок. У них розкривається щедрий талант любові до прекрасного, до Людини, до своєї рідної землі. Як сама поетеса бачить цей процес, читаємо у її віршах:

«Поет свій власний
Творить світ,
Де розмаїття веселкове.
І де зорить, і де болить,
Бо там співає кожне слово».

Своїм поетичним словом, напоєним добрим вогнем душі, обіймає вона світ навколишній, не перестаючи дитинно дивуватися йому чи то у збірці «Світе мій, світе», чи у «Пісні тополиній», або у повістях «Степова птаха», «Життя триває» та «Відзеркалення долі». Неодноразово і мені доводилося бачити, як з проясненими очима сприймають її книжки школярі, оповідаючи на презентаціях про свої улюблені образи з «Казки на канікулах», «Новорічної казки», «Скрині казок» та «Казкових історій».

Поетеса за покликанням, просвітянка за натурою, Людмила Чижова уміло розкриває перед юними українцями звичаї, традиції, поетику фольклору. Тому й не залежуються на полицях бібліотек її збірки «Води живої джерело», «Окраса життя», «Емигея», «Із глибини народної криниці», «Сонце на столі», «Покрова - козацьке свято», «Купальська містерія зеленого свята».

Особливе місце в її творчому доробку займає історія України - від прадавніх часів і до сьогодення. Серед уславлених подій та історичних імен - козак Мамай, Богдан Хмельницький, герой-лицар, гетьман Іван Мазепа, наш земляк-історик, просвітянин, композитор Микола Аркас та Микола Рябошапка. А у книзі «Зворотний відлік (від війни до війни)» письменниця акцентує наслідки ІІ світової війни і війни Росії проти України ХХІ століття.

Звертаючись до прози ювілярки, зауважимо, що серед читачів вона користується великим попитом. Зокрема, йдеться про книги «Відзеркалення долі» та «Життя триває». Ці дві повісті насичені потужною вірою в красу людських стосунків, умінням героїв перемагати всі злигодні життя, що, безперечно, має автобіографічні витоки. І хоча за словами поетеси, «ювілей - невтішна справа», але це дає нам, вдячним шанувальникам і поціновувачам її творчості та високої людяності, нагадати людям Миколаївщини й про її визнання громадою. Вона - лауреат премії ім. Миколи Аркаса, нагороджена ювілейною медаллю до 200-річчя від дня народження Т. Шевченка, медаллю «Почесна відзнака» НСП України, Почесними грамотами обласної ради та Верховної Ради України за особливі заслуги перед Українським народом. Тож:

«Поет свій власний
Творить світ,
Вдихає вічність у творіння…»

З ювілеєм Вас, наша землячко! Многії Вам літа, Людмило Яківно, при здоров'ї і радості творчості у тому різнобарвному, натхненному світі, ім'я якого Поезія. Щастя Вам на «нашій зболеній землі, де жити нашим дітям і онукам».

Інна БЕРЕЗА, кандидат філологічних наук, доцент

Людмила Чижова

Доля поета
Висока і світла:
Слово прекрасне
Здійняти над світом.

* * *
Hoвi я вірші напишу,
Знов нанижу слова болючі,
Бо у поета на крилі -
Про те, що радує i мучить.

Надіялась змінити світ,
Зробити хоч на мить
добрішим,
Вкладала серце у рядки,
Шукала тi, найголовніші,

Що можуть вipy принести
I стрепенути наші душі.
Слова лягають на папір,
Та сили не стає у віршаx.

Перед аркушем чистим
Скільки раз відкладала
Я перо незрадливе,
Перед аркушем чистим
Завмирала у диві.

Бо слова визрівали,
Що посіять боялась,
А вони бунтували
I на світ виривались.

Поетів ніхто не вчив
Поетів ніхто не вчив
Боротися за виживання.
Вони серцем i так живуть,
Ніби день той у них останній.

Хочуть встигнути у житті
Своє слово ясне сказати
I добрим вогнем душі
Світ увесь обійняти.

Їх рукописи не горять,
Вони просто лежать
в шухлядах,
Бо в цій ринковій війні
Уже й не дадуть coбi ради.

Поет - то незнаний ще світ,
Це велика магія Слова.
І, зітхнувши на «неліквід»,
Пишуть для Вічності знову.

Моя душа
Я не фарбую
Душу в кольори,
Вона постійно
3 золота й блакиті.
Під сонцем сяють
В нeбi куполи,
Волошки квітнуть
В золотому житі.
I обмивають ріки голубі
Землі моєї золотії плеса,
I благородства колір голубий
Мого знамена
В чистім піднебессі.

Пишуть лірику
Пишуть лірику
Молоді поетеси,
Бо у них іще
Все попереду:
I кохання,
Що ранить i зраджує...
I кожна свою
Відкриває Америку.

У них замістъ сліз
Ще роса семибарвна,
А вітри їх цілуютъ
Світлі та теплі,
Рими у віршах
Легкі, як мереживо,
I серце від болю
Іще не затерпло.

А ми вже
Над нашими долями
Закручуєм дні
У вузли та спіралі
I падаєм ниць
Перед іконами
Та камінь Сізіфа
Свій котимо далі.

Ночами легко
пишуться пісні
Ночами легко пишуться пісні,
Бо ніч не так
на захід поспішає,
І кожен раз малюється мені
Безмежна велич
зоряного краю.

А зорі, зорі з глибини віків
Мені дарують ті слова єдині,
Несуть на крилах
всіх земних вітрів
Спів матері
та ніжний сміх дитини.

Враз виникне мелодія щемка,
А серцю
так захочеться любити,
Що вибіжу і стану край ставка
Із ніччю віч-на-віч поговорити.

Розповісти цим вербам,
що не сплять,
Про свою долю, мрії,
про бажання.
А зорі зблідли,
вже не мерехтять.
Минула ніч.
Я зустрічаю ранок.

Постою ще і ночі поклонюсь.
Свою я пісню тихо заспіваю.
І миті цій прекрасній
посміхнусь
Та день із ніччю
піснею з'єднаю.